Літа науки Вільгельма Майстера - Сторінка 102

ЗО. Ліндор і Леандр — молоді закоханці в тогочасній французькій літературі.

Стор. 37. Хаумігрем — індійський тиран з трагедії "Баніза" Фрідріха-Мельхіора Грімма (1723—1807). Катон — головний герой трагедії Йоганна-Крістофа Готшеда (1700—7766) "Вмираючий Катон". Дарій — головний герой однойменної трагедії Пічела.

Стор. 39. "Звільнений Єрусалим" — поема італійського поета Торквато Тассо (1544—1595). В 1742 році ця поема вийшла в німецькому перекладі Й.-Ф. Коппена. В "Поезії і правді" Гете пише, що він її вельми пильно читав і вивчав напам'ять. В цій поемі розповідається про події з часів хрестових походів. Поганська чарівниця Арміда заманює в свій чарівний сад християнських героїв, між ними і Рінальдо, щоб не дати їм можливості воювати проти Єрусалима.

Стор. 57. Актуарій — секретар.

Стор. 64. Суперінтендент — окружний церковний інспектор.

Стор. 74. "Вона зображувала історію королевича..." — Згідно з античним переказом сірійський принц Антіох занедужав з кохання до своєї мачухи. Тоді батько віддав її синові за дружину.

Стор. 77.. Магнітний годинник.— Раніше компаси були з такими само циферблатами, як і годинники.

Стор. 78. Ендорська відьма — віщунка, що згадується в біблії. Цар Саул незадовго до свосї смерті за її допомогою викликав мертвого Самуїла, щоб запитати про своє майбутнє.

І рід а — у грецькій міфології посланниця богів.

КНИГА ДРУГА

Стор. 88. "Pastor fido" — пасторальна драма італійського поета Джованні-Баттіста Гваріні (1537—1612), яка стала зразком для численних наслідувань в європейській поезії XVIII ст.

Стор. 123. "Вівчарик дженджуривсь до танцю".— Повний текст цієї пісні Гете помістив у "Фаусті". її співають селяни в сцені "За міською брамою".

Стор. 129. Літург — священик, що править службу.

КНИГА ТРЕТЯ

Стор. 155. Де Монфокон Бернар — французький дослідник античного світу (1655—1741). Видав у 1719—1724 рр. ілюстровану історію античних мистецтв.

Стор. 156. Кондитер.— У XVIII ст. в обов'язки кондитера входило і декоративне оформлення різних придворних свят, фенєр-верків, ілюмінацій тощо.

Стор. 160. Цірцея — чарівниця, що хотіла звабити Одіссея; перетворювала зваблених у свиней та інших тварин.

Стор. 161. Расін Жан (1639—1699), Корнель П'єр (1606—1684) — видатні французькі драматурги.

Стор. 170. Аргандова лампа — олійна лампа, винайдена в 80-х роках XVIII ст. женевським фізиком і механіком Аргандом.

Стор. 186. "...познайомив його з одним принцом..."—Мається на увазі принц Генріх з Шекспірової хроніки "Генріх IV".

КНИГА ЧЕТВЕРТА

Стор. 208. Зерло.— В постаті Зерло Гете змалював видатного актора і директора Гамбурзького театру Фрідріха-Людвіга Шредера (1744-1816).

Стор. 214. Аврелія.— Зерлова сестра Аврелія має риси надзви-члйно обдарованої актриси Шарлотти Аккерман (1757—1775), що вмерла на вісімнадцятому році життя.

Стор, 236. Тисячолітнє царство — за євангельською легендою, царство Христове, що настане на землі після його другого пришестя. Цим дійством звичайно кінчалися всі містерії.

КНИГА П'ЯТА

Стор. 259. Віланд Крістоф-Мартін (1733—1813) — німецький ноет; у 1762—1766 рр. вперше переклав на німецьку мову Шек-спіра у восьми томах.

Стор. 266. Грандісон, Кларісса, Памела — герої романів Самюе-ла Річардсона (1689—1761). Веквільдський священик — герой однойменного роману Олівера Голдсміта (1728—1774). Том Джоне — іерой роману Генрі Філдінга (1707—1754).

Стор. 282. Менади (вакханки) — супутниці бога Вакха (Діо-ніса), що йшли за ним у веселій галасливій процесії.

Стор. 300. Гернгутери — релігійна секта, заснована графом Цін-цендорфом у Саксонії, в маєткові Гернгут, звідкіль і назва. Мала великий вплив на тогочасне духовне життя. Послідовники її організовувались у громади.

КНИГА ШОСТА

Стор. 308. "Визнання прекрасної душі".— Весь цей розділ, як каже сам Гете в "Поезії і правді", а також і на підставі документальних даних, грунтується на справжній історії родички Гете з материного боку Сусанни-Катаріни фон Клеттенберг (1723—І774).

Стор. 309. "Німецький Геркулес-християнин", "Римлянка Окта-вія" — багатотомні благочестиво-повчальні романи XVII ст.

Стор. 332. Галлівська система — особливий напрямок німецького пієтизму, що розвинувся в місті Галлі наприкінці XVIII ст.

Стор. 335. Агатон — герой однойменного роману Віланда.

Жерар — французький єзуїт, засуджений у 1731 році за зведення своєї духовної дочки.

Картуш — ватажок розбишацької банди, страчений у Парижі в 1721 році.

Дамьен — страчений у 1757 році за замах на короля Людові ка XV.

Стор. 339. "Книга Еберсдорфських псалмоспівів" — збірка побожних пісень гернгутерської громади в містечку Еберсдорф.

Стор. 347. Данаїди — у грецькій міфологій дочки аргоського царя Даная, які з батькової намови вбили у шлюбну ніч своїх чоловіків. Боги покарали Данаїд за цей злочин: після смерті вони мусили вічно наливати водою бездонну діжку.

Сізіф.— За грецькою міфологією, Сізіф, цар Корінфу, закував у кайдани смерть, що її послали по нього; через це на землі перестали помирати люди. За це на тому світі мусив відбувати тяжку кару — викочувати на високу гору величезний камінь, який з вершини щоразу спадав донизу.

КНИГА ВОСЬМА

Стор. 425. "...вимагатимуть податку та подорожньої..." — Євреям у ті часи було заборонено носити перуку і заплітати волосся в косу, як тоді було в звичаї. При переїздах вони мусили платити спеціальний податок, який був скасований лише наприкінці XVIII ст.

Стор. 458. "Пам'ятай про життя" — девіз, протилежний відомому чернечому девізові "Memento mori" (пам'ятай про смерть).

Стор. 471. Вікаріатний граф.— Так передавали французький титул "віконт" (vicomte).

Стор. 473. "Готфрідова хроніка" — дуже поширена за тих часів всесвітня історія Йоганна-Людвіга Готфріда (псевдонім страсбурзького історика Йоганна-Філіппа Абеліна).

"Theatrum Europaeum"— хроніка історичних подій з 1619 до 1718 p., видана у Франкфурті в 21-му томі.

"Acerra philologica" (філологічна скринька ладану)—поширена в XVII ст. хрестоматія античних авторів.

Гріфіус Андреас (1616—1664) — німецький поет, один з представників літературного барокко.

Стор. 479. Марія Магдалина — в християн зразок наверненої грішниці.

Стор. 487. Парки — в римській міфології богині людської долі.

Стор. 500. Святий Баромей — архієпіскоп міланський (1538 — 1584), народився в Ароні, на південь від озера Лаго-Маджоре, де йому споруджено колосальну статую. Канонізований в 1610 році.