Моя сім'я та інші звірі - Сторінка 28

Вони виносили всі ці залишки літа в темно сині води затоки, геть захаращеної, на якій проступали розбухлі каламутні жили. Каламуть розливалась по морю, і воно поступово з синього робилося жовто-бурим. Налітав вітер, здіймав важелезні хвилі, схожі на грізних левів з білими гривами, що підкрадалися до берега і кидались на нього.

Це був мисливський сезон. Велике озеро Бутрінто на континенті, вже облямоване торочками дзвінкої криги, рясніло зграями дикої качви. На цинамонових схилах горбів, розмитих дощами, в гущавині водилися зайці, козулі, вепри, які живились цибулинами й кореневищами, виритими з мерзлого грунту. На болотах іноді траплялись бекаси, вони длубали тванисту землю довгими пружними дзьобами і стрілами фуркали у вас з-під ніг. В оливкових гаях, у миртових хащах чаїлися незграбні, ситі вальдшнепи. Сколошкані, вони гучно лопотіли крилами, здіймалися вгору, мов осіннє листя, гнане вітром.

О цій порі Леслі, зрозуміло, почувався в своїй стихії. З вата гою таких самих завзятих мисливців він раз у два тижні вирушав на материк і привозив додому то величезну щетинясту тушу дикого кабана, то в'язки скривавлених зайців, а то важкі коші, повні райдужноперих качок. Брудний, неголений, пропахлий рушничним мастилом і кров'ю, Леслі з сяючими очима оповідав нам свої мисливські пригоди в усіх подробицях. Міряючи кімнату широкими кроками, Леслі зображував, де і як він стояв, де і як вийшов зі схованки вепр, імітував торохкання пострілу, що гучно відлунювався у голих горах, глухий удар кулі й передсмертне сальто кабана перед падінням у верес.

Він змальовував усе це так жваво, що нам здавалось, буцімто ми самі брали участь у полюванні. То Леслі був вепром, пробував вітер, неспокійно метався в густих очеретах, глипав з-під наїжачених брів і дослухався до метушні нагоничів та собак; то він перетворювався в одного з нагоничів, що обережно скрадається між високих трав, роззирається навсібіч і видає чудернацький гортанний клекіт, сколошкуючи дичину. А коли кабан вилазив зі схованки і, хекаючи, припускав з гори, Леслі скидав на плече уявну рушницю й стріляв. Рушниця, мов справжня, віддавала йому в плече, а вепр у кутку кімнати – беркиць! – та й випускав дух.

Маму почали всерйоз непокоїти мисливські вилазки Леслі після того, як він привіз додому першого вепра. Забачивши масивну м'язисту тушу з гострими хижими іклами, мама на мить отетеріла.

– Боже мій! – приглушено мовила вона. – Школи б не подумала, що вони такі величезні. Ти ж дивись мені там, синку, будь обережний.

– Не турбуйтеся, нема про що говорити, – відказав Леслі. – Тільки б він не вийшов зі схованки прямо під ноги. Отоді пильнуй! Бо інакше...

– Це вкрай небезпечно, – непокоїлись мама. – Я навіть не уявляла, що вони такі здоровенні... Такий звірюга може вбити або поранити тебе, синку.

– Ні, ні, мамо. Це цілком безпечно, якщо тільки він не вигулькне прямо перед носом.

– Не бачу жодної небезпеки навіть і в цьому разі, – втрутився Ларрі.

– Як-то? – запитав Леслі.

– Ну, скажімо, він кидається на тебе, а ти промазуєш, чому б тобі просто не переплигнути через нього?

– Які дурниці, – всміхнувся Леслі. – Ці звірюки досягають трьох футів у плечах, і вони збіса моторні. Ти просто не встигнеш переплигнути через них.

– Ніяк не доберу чому, – не здавався Ларрі. – Власне, це не важче, ніж переплигнути через стілець. А можна спробувати стрибнути з яким-небудь упором, чом би ні?

– Ти верзеш казна-що, Ларрі. Ти просто не бачив, як вони мчать. Через них не переплигнеш ні так, ні інак.

– Кепсько те, що у вас, мисливців, надто вбога уява, – повчально мовив Ларрі. – Я продукую блискучі ідеї, вам би тільки зуживати їх. Але ні, ви відкидаєте все, притьмом.

– Гаразд, ось поїдеш з нами наступного разу й продемонструєш, як це робиться, – запропонував Леслі.

– Я зовсім не силач з волохатими грудьми, – холодно зронив Ларрі. – Моє місце в царині ідей, в інтелектуальній сфері, так би мовити. Я надаю свій мозок у ваше розпорядження, створюю плани й задуми, а ви, мускулясті хлопці, втілюйте їх у життя.

– Нехай так, тільки я не збираюсь втілювати оцей твій план, – запевнив його Леслі.

– Це було б надто нерозважливо, – сказала мама. – Поводься обачніше, синку. А ти, Ларрі, не забивай йому голову небезпечними ідеями.

Ларрі полюбляв давати розумні вказівки з приводу того, в чому сам був профаном. Мені він радив, як найдоцільніше вивчати природу, Марго – як модно вбиратись, мамі – як ощадливо вести господарство, Леслі – як ходити на полювання. Сам він при цьому почувався цілком безпечно, бо ніхто з нас не міг відплатити йому тією ж монетою – порадити, як талановито писати книги. Щоразу, коли в когось із нас виникали труднощі, Ларрі пропонував найліпший спосіб їх подолання; а якщо хтось пишався своїми успіхами, Ларрі ніяк не міг збагнути, навіщо здіймати такий галас, – адже це сущі дрібниці, варто лише трохи покрутити мізками. Саме через його зарозумілість у будинку одного разу спалахнула пожежа.

Леслі щойно вернув з материка, навантажений дичиною, сповнений гордості. Він пояснив нам, що вперше в житті йому вдалося вистрілити дуплетом. Лише після довгих детальних роз'яснень ми змогли в повній мірі оцінити всю велич його подвигу. Мовою мисливців слово "дуплет", очевидно, означало – забити двох птахів або двох тварин майже одночасним пострілом з обох цівок. Леслі стояв на кам'яній підлозі посеред просторої кухні, освітленої червоними язиками вогню, і розповідав нам, як на холодному світанку зграя диких качок шугає вгору й закриває все небо. Вони гучно лопотять крилами над головою, і Леслі стріляє, прицілившись у ватажка, миттю переводить рушницю на другу качку, стріляє знову, так що обидві качки плюскають в озеро, мов одна. Ми всі зачудовано слухаємо його експресивну оповідь.

На широкому, грубо тесаному столі кухні – купа дичини; мама з Марго патрають пару качок на обід; я уважно вивчаю різні види птахів і роблю нотатки в щоденнику (який швидко вкривається плямами крові й пір'ям); а Ларрі сидить з красенем крижнем на колінах і погладжує його пружні крила. Леслі, загрузнувши по пояс в уявному болоті, втретє показує нам, яким чином він виконав свій знаменитий дуплет.

– Чудово, синку, – сказала мама, коли Леслі описав сцену четвертий раз. – Мабуть, це неймовірно важко.

– Не розумію чому, – кинув Ларрі.

Леслі, що вже був налагодився розповідати уп'яте, вкляк на місці й грізно зміряв його очима.

– А-а, не розумієш? – войовниче перепитав він. – А що ти взагалі в цьому петраєш? Ти з трьох кроків не влучиш у стовбур оливи, я вже не кажу про птаха на льоту.

– Мій любий хлопчику, – заворкував Ларрі своїм найпротивнішим медовим голосом. – Ніхто не применшує твоїх успіхів. Я тільки не можу збагнути, чому вважається таким важким те, що особисто мені здається сущою дрібницею.

– Дрібницею? Якби ти мав бодай невеличкий мисливський досвід, ти б таке не бовкав.

– Я не вважаю, що для цього неодмінно треба мати практичний досвід. По-моєму, цілком достатньо холодного розрахунку, витримки і твердої руки.

– Не верзи казна-що! – скипів Леслі. – Тобі завше здається абищицею те, що зроблено іншими.

– Це кара за універсалізм, – зітхнув Ларрі. – Все виявляється до смішного простим, коли я берусь до діла. Тим-то мене дивує, навіщо так метушитись з приводу найзвичайнісінького влучного пострілу.

– До смішного простим? – скептично повторив Леслі. – Я ще зроду не бачив, щоб ти коли-небудь сам зробив те, що радиш іншим.

– Злісний наклеп, – боронився зачеплений за живе Ларрі. – Я завжди готовий на ділі довести істинність моїх ідей.

– Он як. Тоді подивимось на твій дуплет.

– Згода. Ти постачаєш зброю і дичину, а я доведу, що тут непотрібні якісь виняткові здібності. Головне – діяльний розум, здатний з математичною точністю все розрахувати.

– Гаразд, завтра вирушаємо на болото по бекасів. Отам і проявиш свій діяльний розум.

– Мені не принесе задоволення забій птахів, які, судячи з усього, хиріють від самого народження, – сказав Ларрі, – але, оскільки йдеться про мою честь, я пожертвую ними.

– Дай боже, щоб ти хоч одного встрелив, – зауважив Леслі.

– Діти мої, ви сперечаєтеся через такий дріб'язок, – глибокодумно мовила мама, стираючи пух з окулярів.

– Я згодна з Леслі, – несподівано вихопилась Марго. – Ларрі полюбляє напучувати людей, а сам нічого не робить. Йому піде на користь цей урок. Леслі – просто молодчина, уколошкав зразу двох з одного маху, чи як там воно зветься.

Леслі, вирішивши, що Марго неправильно оцінила його доблесть, заходився ще раз, детальніше, описувати епізод.

Цілу ніч йшов дощ, тож рано-вранці, коли ми вирушали дивитись на подвиг Ларрі, під ногами чвакотіла грязюка і мокра земля пахла, мов кекс з коринкою. З нагоди урочистої події Ларрі встромив у свій твідовий капелюх велике індиче перо і тепер виглядав, наче маленький, імпозантний, сповнений безмежної гідності Робін Гуд. Всю дорогу до болота він невгамовно ремствував і скаржився. Йому було холодно; він не розумів, чому Леслі не повірив йому на слово без оцього сміховинного фарсу; рушниця в нього важка, і дичини там, певно, не трапиться взагалі, бо хто ж вистромить носа на таку холоднечу, як сьогодні, хіба якийсь недоумкуватий пінгвін. Суворі й невблаганні, ми гнали його до болота, пропускаючи повз вуха всі скарги й протести.

Це болото утворилося на дні невеличкої долини – акрів десять низовини, яку оброблювано протягом весняних та літніх місяців. У зимовий час їй попускали заростати, і вона вкривалась густим очеретом і травами, серед яких вилися зрошувальні канави, вщерть наповнені каламутною водою. Ці канави з грузькою тванню набагато утруднювали нам хід. Де-де через них було перекинуто вузькі дощані місточки, здебільшого хиткі й трухляві. А проте тільки завдяки цим кладкам ми могли пересуватися по болоту. Скільки ж часу марнувалось на вишукування чергового містка.

Заледве ми перейшли першу кладку, як з-під ніг у нас шугнуло троє бекасів і дременуло геть, погойдуючись на льоту. Ларрі скинув рушницю і натиснув на гашетку. Курки спустились, але пострілу не було.

– Не завадило б спершу її зарядити, – зловтішно мовив Леслі.

– Я думав, ти це зробив, – огризнувся Ларрі. – Хай йому грець, ти ж все-таки відповідаєш за зброю! Я був би підстрелив цю пару, якби не твоя нерозторопність.

Ларрі набив рушницю, і ми знову побрели крізь очеретиння.