Різдвяна вечірка - Сторінка 12

Одначе, міс Дікі вже була в їхніх руках, тому я не хвилювався. Нас відвели до кімнати позаду камери зберігання, і почали мене допитувати. Проте, я суворо тримався ваших розпоряджень. Я торочив, що не стану відповідати на запитання і взагалі не відкрию рота, допоки нас не доставлять до Ніро Вульфа, мотивуючи це тим, що виконував ваші накази. Коли вони зрозуміли, що я твердо стою на своєму, нас посадовили у дві поліцейські машини і привезли сюди. Що-небудь ще?

– Ні, – сказав Ніро Вульф. – Прийнятно.

Він повернувся до Кремера.

– Я гадаю, що містер Пензер вірно оцінив дії містера Кірнана? Він подав вашим людям сигнал? Отже, містер Кірнан звернувся до вас і розповів про отримане послання?

– Так. – Кремер дістав з кишені сигару і м'яв її пальцями. Я помітив, що він майже завжди робить так у тих випадках, коли відчуває гостре бажання задушити Вульфа. – І не він один. До нас прийшли ще троє – місіс Джером, її син і Хетч.

– А міс Дікі – ні?

– Ні. Як і міс Квон.

– Міс Квон, судячи з усього, боролася з собою, і я її розумію. Вчора ввечері вона поскаржилася мені, що на її погляд, уявлення поліції про азіатів надто спрощені. Що ж стосується міс Дікі, то я зовсім не здивований. По причині, яка вас не обходить, я навіть задоволений. Як я вам вже сказав, за словами міс Дікі, Боттвайль розірвав дозвіл на шлюб і викинув обривки в корзинку для паперів, але містер Гудвін не знайшов їх там, хоча корзинку не витрясали від четвера. Важко уявити, навіщо комусь могло знадобитися виймати ці обривки з корзини; тобто міс Дікі скоріш за все збрехала. Тоді і все решта, сказане міс Дікі містеру Гудвіну, викликає підозру.

Вульф відпив пива і продовжив:

– Навіщо їй знадобилося вводити містера Гудвіна в оману і говорити, що Боттвайль збирається з нею одружитися? На перший погляд це досить безглуздо, адже містер Гудвін неминуче б дізнався правди. Втім, якщо вона знала, що Боттвайль скоро помре, це вже не видається безглуздям; а надто, якщо вона вже встигла підсипати отруту у пляшку – в цьому випадку у міс Дікі був би відсутній мотив для вбивства. Думаю, ми можемо сміливо припустити, що в четвер ввечері Боттвайль сказав міс Дікі, що він вирішив одружитися аж ніяк не з нею, а з міс Квон; тоді в голові міс Дікі і виникла думка про те, щоб убити його. Мушу визнати, що вона, скоріше за все, лишилася б непокараною, якби не несподівані ускладнення, викликані появою Санта Клауса, і не моє наступне втручання. Ви хочете що-небудь сказати міс Дікі?

Кремер скочив з крісла і гаркнув:

– Не відповідайте! Тепер розпоряджаюсь я.

Але Марго заговорила:

– Черрі забрала обривки з корзини. Це вона вбила його! Вона!

Вона спробувала встати, але Перлі схопив її за руку, а Кремер, ступивши до неї, сказав:

– Ви прийшли на зустріч з шантажистом, а не вона. Перевір її сумочку, Перлі. Я за нею наглядаю.

Глава 9

Черрі Квон знову сиділа в червоному шкіряному кріслі. Решта пішли, і ми лишилися утрьох: Черрі, Вульф і я. Вдягати на Марго Дікі кайданки не стали, але виходячи, Перлі тримав її за руку, а Кремер ішов позаду. Сол Пензер, вже більше не арештований, попрохав дозволу від'їхати і отримав його. Першими ж пішли місіс Джером і Лео. Кірнан запропонував, що проведе Черрі додому, але Вулф заперечив, сказавши, що має переговорити з нею віч-на-віч; в результаті Кірнан і Хетч пішли удвох – очевидно, різдвяний настрій дався взнаки, адже Хетч, заявивши, що зневажає всіх цих людисьок, не робив ніяких винятків.

– Ви мене не послухалися, – процвірінькала Черрі, пильно дивлячись на Вулфа.

– Так, – погодився Вулф, – але я свого домігся. До того ж, ви випустили одну можливість: ви ж самі могли вбити Боттвайля. А ось я її не випустив. Розуміється, в таких обставинах я не міг відправити вам таке ж послання, як і всім решта, але в тому випадку, якби моя вигадка не спрацювала, і ніхто з них не з'явився б на вокзал, я б упевнився, що вбивця – ви, і вжив заходів для того, щоб викрити вас.

Черрі здивовано розширила очі.

– Ви справді подумали, що я здатна убити Курта?

– Розуміється. Жінка, яка намагалася шантажувати мене і схиляла до того, щоб я сфабрикував докази для фальшивого звинувачення, здатна на все. До речі, про докази. Тепер, коли провина міс Дікі установлена, містер Кремер безумовно розкопає усі відсутні докази. Якраз про це я і збирався з вами поговорити. Вас усіх будуть допитувати довго і неодноразово. Для вас...

– Нічого цього б не сталося, якби ви послухали мене, – заявила Черрі. – Ніяких інших доказів їм би вже не знадобилося.

– Я волію діяти власними методами, – відповів Вульф. – Для вас все це буде тяжким випробуванням. Вас будуть докладно розпитувати про вчорашню розмову з Боттвайлем за сніданком, і ви можете ненароком прохопитися, що він розповів вам про Санта Клауса. Тоді вже вас у покої не залишать. Я настійливо раджу вам не скоїти таку помилку. Навіть у тому разі, якщо вам повірять, особа Санта Клауса не являє для них інтересу, оскільки вбивця вже схоплений; якщо ж хтось насмілиться нагрянути до мене з подібними звинуваченнями, я зумію від них відкараскатися, будьте певні.

Він підняв долоню.

– Завершиться все тим, що вам не повірять. Вони вирішать, що ви самі це придумали в якихось незрозумілих підступних цілях – а надто, що ви азіатка, а в нашої поліції спрощені уявлення про азіатів. Отож, даючи вам цю пораду, я керуюся не тільки своїми інтересами, але й вашими. Думаю, що ви вчините мудро, якщо забудете про Санта Клауса.

Черрі дивилася йому у вічі.

– Я люблю чинити мудро, – відказала вона.

– Не сумніваюсь, міс Квон.

– Щоправда, я таки вважаю, що вам слід було мене послухати. Втім, тепер, пізно. Що-небудь ще?

– Ні, – покачав головою Вулф.

Черрі подивилася на мене, і мені знадобилася ціла секунда, щоб зрозуміти, що вона посміхається. Я вирішив, що нічим не ризикую, якщо посміхнуся у відповідь, і ощирився. Черрі встала і підійшла до мене з простягнутою рукою. Я теж встав і взяв її за руку. Вона задрала голову, подивилася на мене і промовила:

– Я б хотіла попрощатися за руку з містером Вульфом, та знаю, що він цього не зносить. Мені здається, містере Гудвін, що служити у такого розумного чоловіка, як містер Вульф, – величезне задоволення. Він неймовірно розумний. Я щаслива, що побувала тут. А тепер я з вами прощаюсь.

Вона обернулася і швидко вийшла.