Різдвяна вечірка - Сторінка 8

Я... – вона зам'ялася, підбираючи потрібне слово. Потім знайшлася. – Я любила його. Дуже любила. Але біда в тому, що я незаймана, і я не хотіла йому уступати. Не впевнена, як би я повелася в тому випадку, якби не знала, що у нього роман з Марго Дікі, але я знала і заявила йому, що перший мужчина, з яким я погоджуся лягти в постіль, буде мій чоловік. Курт відповів, що готовий заради мене кинути Марго, але одружитися зі мною все одно не зможе, оскільки в такому випадку місіс Джером перестане надавати йому фінансову підтримку. Не знаю, як ставилася до нього місіс Джером, але знаю, як ставився до неї Курт.

Її пальці розжалися і знову зімкнулися.

– Це тяглося до безкінечності, проте я для Курта теж почала дещо значити. В цю ніч, після півночі, він подзвонив мені і сказав, що назавжди порвав з Марго і хоче одружитися зі мною. Він хотів відразу приїхати до мене, але я відповіла, що вже лежу в постелі, і запропонувала зустрітися вранці. Курт відповів, що в студії буде надто велелюдно, і тоді я згодилася прийти до нього вранці додому і поснідати з ним разом. Я була у нього вранці, містер Вулф, але я досі незаймана.

– Це ваше право, міс, – відповів Вулф, уважно дивлячись на неї з-під примружених повік.

– Так, – покачала головою Черрі. – Знати б ще, як ним розпорядитися. Так от, за сніданком Курт і розповів мені про ваш задум. Прийшовши в студію, я дуже здивувалася, заставши там Марго, яка до того ж трималася на подив дружелюбно. Це входило в її план – триматися з усіма весело і дружелюбно. І вона розповіла поліцейським, що Курт збирався з нею одружитися, немовби напередодні ввечері вони з ним вирішили вступити в шлюб на наступному тижні. Під час Різдвяного тижня. До речі, я християнка.

Вульф ледь ворухнувся.

– Ви завершили? Міс Дікі насправді убила містера Боттвайля?

– Так. Безумовно.

– Ви повідомили про це поліцію?

– Так. Не так докладно, як вас, але цілком достатньо.

– І подали докази?

– Ні. Доказів я не маю.

– Тоді на вас можуть подати в суд за наклеп.

Черрі стисла кулачки і сплеснула руками.

– Яке це має значення? Адже я знаю, що це правда! Я цілком певна, що маю рацію. Але Марго настільки розумна і настільки підступна, що замела усі сліди і доказів просто не існує. Усі знали про ціаністий калій і будь-хто з них міг підсипати його у пляшку. Тому довести вину Марго неможливо. Курт мертвий, і тепер її не можна, навіть, спіймати на брехні – адже він зовсім не збирався з нею одружитися. Вона ж усім своїм видом показувала, що говорить правду. Принаймні миритися з цим не можна. Треба за всяку ціну викрити її.

– І ви хочете, щоб це зробив я?

Черрі пропустила його питання повз вуха.

– Мені здається, містере Вульф, що на вас теж чигає небезпека. Адже, якщо поліція установить особистість Санта Клауса і доведе, що ви покривали...

– Я не приставав на ваші висновки, – різко обірвав її Вульф.

– Однак ви згодилися, що я поставлю вас у вкрай неприємне становище, якщо поділюся своїми підозрами з поліцією. Отож, для нас було би краще, якби нам вдалося роздобути докази, що викриють убивцю і водночас розкриють особистість Санта Клауса. Ви згодні?

– Продовжуйте.

– Я гадаю, що для вас роздобути подібні докази – пара дрібниць. У вас є багато помічників, готових виконати будь-яке ваше доручення; один з них може показати, що зіграв роль Санта Клауса по вашому проханню. Звісно, містер Гудвін не в рахунок, бо він був присутній на вечірці, так що це має бути така людина, котру в цей же час ніхто ніде не бачив. Він може також показати, що, перевдягаючись у туалетній кімнаті, почув якийся шум у кабінеті, виглянув і побачив, як Марго Дікі витягла зі стола пляшку, щось у неї кинула, поставила пляшку на місце і хутко вийшла. Саме тоді вона і повинна була отруїти пляшку; адже Курт завжди випивав келишок, коли повертався з обіду.

Вульф замислено потер губу кінчиком пальця.

– Розумію, – пробурмотів він. Але Черрі ще не закінчила.

– Ваш помічник може також сказати, – вела далі вона, – що втік тому, що злякався і хотів чимскоріше повідомити вам про те, що сталося. Думаю, якщо він завтра вранці прибуде в поліцію і все це розповість, то йому нічого не зроблять. Як, втім, і мені. Що вони зі мною зроблять, якщо я прийду до них і повідомлю, що годину тому згадала про розмову з Куртом і про те, хто збирався зображати Санта Клауса на нашій вечірці? Як ви гадаєте, я маю рацію?

Її тоненький ротик розплився в усмішці.

– Ось що мені потрібно, – пропищала вона. – Я зуміла ясно виразитися і донести до вас суть?

– О, так, – запевнив її Вульф. – Ви виклали свої думки просто захоплююче.

– Можливо, краще, щоб ваш помічник не особисто явився в поліцію, а щоб інспектор Кремер приїхав сюди і ви б самі поговорили з ним? А ваш помічник тут підтвердив ваші слова. Я багато про вас читала і знаю, як ви дієте.

– Дійсно, так було б краще, – визнав Вульф. Говорив він сухо, але зовсім не вороже. Я бачив. що за його правим вухом посмикувалася жилка, прихована від погляду Черрі. – Я вважаю, міс Квон, зараз даремно розглядати версію про те, що вбивцею міг виявитися хтось інший, хоча...

– Даруйте. Я мушу перебити вас! – В писклявому голоску Черрі продзвеніла сталь. – Я знаю, що вбивця – Марго!

– А ось я не знаю. І, навіть, в тому разі, якщо проймуся вашим переконанням, то мушу, до того як приступлю до виконання вашого задуму, переконатися у відсутності підводних каменів. Часу це в мене багато не займе. Завтра вам скажуть про моє рішення. Я б хотів...

Черрі знову перебила його:

– Я не можу стільки чекати. Не пізніше завтрішнього ранку я повинна сповістити поліцію про розмову з Куртом.

– Пф! Ви не тільки можете почекати, але безумовно почекаєте. З тієї хвилини, як ви повідомите поліцію про розмову з Куртом, ви втратите важіль тиску на мене. Ви дізнаєтеся про моє рішення завтра. Тепер мені треба подумати. Арчі?

Я встав. Черрі поглянула на мене, потім перевела погляд на Вульфа. Вона ще трохи посиділа, обмірковуючи стан речей і зважуючи свої шанси – лице її при цьому лишалося, як завжди, цілком непроникним, – а потім встала.

– Я отримала величезне задоволення, – прощебетала вона, як ні в чому не бувало, – від того, що побувала тут і познайомилася з вами. Ще раз прошу вибачення за те, що не зателефонувала і не попередила вас про свій прихід. Чим раніше ви подзвоните мені завтра, тим краще.

Вона обернулася і попрямувала до дверей, а я підтюпцем подався слідом. Я потримав шубку, поміг Черрі укутатися в неї, розчахнув двері, переконався, що Черрі благополучно подолала всі сім східців і спустилася на тротуар, зачинив двері, наклав ланцюг, повернувся до кабінету і сказав Вульфу:

– Снігопад припинився. Хто, по-вашому, підхожий більше – Сол, Фред,Оррі чи Білл?

– Сядь! – гарикнув Вульф. – Ти знаєшся на жінках. Що скажеш?

– Тільки не на таких. Я пасую. І ломаного гроша на неї не поставлю. А ви?

– Я теж. По всій вірогідності, вона бреше. Я припускаю також, що вона – вбивця. Сядь.

Я хочу знати все, що відбувалося там сьогодні після мого відходу. У всіх подробицях.

Я сів і відзвітував. Разом з відповідями на запитання це зайняло у мене одну годину і тридцять п'ять хвилин. Стрілки годинника показували вже початок другої, коли Вулф, нарешті, відсунув крісло назад, із зусиллям піднявся, мовив "на добраніч" і відправився спати.

Глава 6

Наступного дня, в суботу, в половині третьої я сидів у будівлі прокуратури на Леонард-стріт, у тому ж кабінеті, де деякий час тому мені вдалося успішно конфіскувати сніданок помічника окружного прокурора. Втім. ніякої потреби знову повторити цей подвиг у мене не було, бо я щойно пообідав у ресторані "Ост", де ум'яв смачнющі поросячі ніжки з тушеною капустою. Наскільки я знаю, ніяких спроб повісити вбивство Боттвайля на Марго поки що не починалось; не робилося взагалі ніяких спроб.

Оскільки щоранку з девятої до одинадцятої Вульф незмінно стирчить нагорі в оранжереї, а снідає у себе в кімнаті, сидячи на постелі, я, пам'ятаючи про те, що повинен до десятої з'явитися у прокуратуру, подзвонив Вульфу по внутрішньому телефону незадовго до дев'ятої і запитав, чи немає у нього якихось доручень. Вульф відповів, що немає.

Помічник окружного прокурора Фаррелл, протримавши мене цілу годину у приймальні, потім провів зі мною дві години в товаристві стенографістки і одного з детективів, котрий у п'ятницю вдень приїжджав на місце злочину. Мене без кінця ганяли взад-вперед по моїх власних показаннях, випитуючи заодно подробиці моїх взаємостосунків зі всіма людьми Боттвайля. Правда, про те, чи відомо мені що-небудь про Санта Клауса, Фаррелл запитав мене лише одного разу, тому і збрехати мені довелося лише один раз, якщо не рахувати того, що я змовчав про дозвіл на вступ до шлюбу.

Коли, зморений нерівною боротьбою, помічник прокурора оголосив перерву і велів мені знову з'явитися до половини третьої, я відправився в "Ост" відкуштувати поросячих ніжок і по дорозі подзвонив Вульфу; я попередив, що сам не знаю, коли повернуся додому, а Вульф сказав, що доручень для мене у нього, як раніше, немає. Я зауважив, що на мою думку, Черрі Квон не буде чекати його дзвінка до Нового року і проговориться поліції. Вульф відповів, що повністю зі мною згоден, і кинув слухавку.

Коли мене знову викликали до кабінету Фаррелла, помічник прокурора зустрів мене сам – ні стенографістки, ні детектива я вже не побачив. Фаррелл поцікавився, чи ситно я пообідав, діждався – мене це зворушило до глибини душі, – допоки я відповім, підсунув до мене листи паперу з віддрукованими показаннями і відкинувся на спинку стільця.

– Перечитайте уважно, – попросив він, – і вирішіть, чи захочете їх підписати. Так, як малось на увазі, що я можу і не захотіти, я прочитав текст не кваплячись і уважно, всі п'ять сторінок. Не знайшовши приводу ні для цензури, ні для суперечок, я підсунув стілець поближче до краю стола Фаррелла, поклав протокол на стіл і дістав з кишені шарикову ручку.

– Одну хвилину, – промовив Фаррелл. – Ви непоганий хлопець, незважаючи на норовливість, так що я хотів би вам допомогти. Тут підкреслюється, що ви розповіли нам усе, нічого не приховавши, про усі свої дії вчора вдень.

– Так, я це прочитав. І що?

– Тоді хто наніс відбитки ваших пальців на деякі обривки паперу в корзинці для сміття?

– А що б тебе! – З почуттям вилаявся я.