Шість головоломок для дона Ісидро Пароді - Сторінка 32

Пандемії чуми та інші епідемії, зокрема холери, охопили в середині XIV ст. величезні території; при цьому фактично вони значною мірою збігалися з фашистським загарбанням у період Другої світової. До слова, саме в 1941 р. в обіг увійшло поняття "коричнева чума" (так тоді стали називати війська Третього Рейху та його союзників).

180

Хосе Марія Пеман-і-Пемартін (1897–1981) – іспанський поет, драматург, автор слів державного гімну Франції (версія, прийнята при диктаторі Ф. Франко, від 1940 до 1975 р.). Тому слова про написану Пеманом "величальну оду" не є політично нейтральними.

181

З лат. verba ipsissima – достеменні слова.

182

Грегоріо Мартінес Сьєрра (1881–1947) – іспанський письменник, поет, драматург і театральний режисер, ключова постать у відродженні іспанського театрального авангарду на поч. XX ст.

183

Луїс де Гонгора вважався "незрозумілим", "темним", недоступним непідготовленому читачеві. "Все вже сказав Гонгора" – алюзія на відому фразу Лорки, який досліджував творчість Гонгори (Федеріко Гарсія Лорка, "Поетичний образ у дона Луїса де Гонгори"). У контексті "Шести головоломок…" фігура Гонгори важлива ще й тому, що його поезія – суцільна головоломка, образна гра, інтелектуально продумана як певна стратегія.

184

Арагонська або наварро-арагонська мова – романська мова, раніше була поширена на території Арагонського королівства. Нині мова, що вмирає (менше 10 тис. носіїв).

185

Хуліо Сехадор-і-Фраука (1864–1927) – іспанський вчений, письменник, філолог, автор знаменитого "Словника", дослідник кастильських прислів'їв і приказок.

186

Перший дім раннього дитинства Борхеса – між вулицями Суїпача та Есмеральда. Особняк іноземки розташований у межах одного кварталу від дому Борхеса на вулиці Тукуман.

187

Ім'я-фальшивка. Емі Еванс (1884–1983) – співачка сопрано і актриса; одна з перших масових грамплатівок була з піснями в її виконанні; документована кар'єра Емі Еванс почалася в 1906 р., коли вона зробила кілька записів на циліндрах для фонографа для "Едісон Белл". Негативні асоціації в авторів "Шести головоломок…", пов'язані з Емі Еванс, можуть випливати з неправдоподібної інтенсивності її гастролей: з березня по грудень 1920 р. – 187 концертів, у 1940 р. – рівно 300. Саме цим, очевидно, пояснюється фраза: "Час для міс Еванс – золото" і т.д.; подробиці – в біографіях Емі Еванс.

188

З франц. – неприємні хвилини.

189

З лат. – "власним рухом", з власної спонуки, з власної волі.

190

Хосе Енріке Родó (1871–1917) – уругвайський прозаїк, громадський діяч, педагог. "Аріель" (1900) – есеїстична проза, яка мала великий вплив на публіцистику Латинської Америки.

191

Хуан Валера-і-Алькала-Гальяно (1824–1905) – іспанський письменник і дипломат. Перший роман Валери "Пепіта Хіменес" (1874) – помітне явище в становленні національної реалістичної школи; Беніто Перес Гальдос (1843–1920) – іспанський письменник, найбільший представник критичного реалізму в іспанській літературі; Емілія Пардо Басан (1851–1921) – видатна іспанська письменниця, графиня, одна з перших жінок, якій було присвоєне звання професора (1916), представниця натуралізму; Хосе Марія де Переда (1833––1906) – іспанський письменник, один із найвидатніших представників регіоналістської літератури в Іспанії другої половини XIX ст.; Рамон Марія дель Вальє-Інклан (1866–1936) – видатний іспанський письменник, найвизначніша постать "покоління'98"; Асорін (справжнє ім'я – Хосе Мартінес Руїс, 1873–1967) – іспанський письменник, есеїст, впливовий критик, блискучий майстер стилю, представник "покоління'98". Між цими письменниками немає майже нічого спільного, крім того, що всі вони – відомі та визначні.

192

З ісп. – традиційне для Латинської Америки покривало зі шкур.

193

З англ. – запас, асортимент.

194

В Аргентині навчальний заклад на кшталт коледжу, з локальними особливостями.

195

З лат. – "Тут лежить" ("Тут спочиває"): традиційний початок надгробного напису; але з огляду на те, що княгиня керує борделями, девіз прочитується двозначно.

196

З франц. – дурниці, нісенітниця, безглуздя.

197

Гра слів, побудована на тому, що Сьюдадела, Сан-Фернандо, Авельянеда – водночас і прізвища, зокрема прізвища, включені до відомих літературних містифікацій, і топоніми, причому топоніми дуже поширені, всі ці топоніми є і в Іспанії, і в Аргентині. До слова, Алонсо Фернандес де Авельянеда – псевдонім автора несправжнього "продовження" роману М. де Сервантеса "Дон Кіхот", виданого в Таррагоні в 1614 р. Особа автора, який назвався цим псевдонімом, досі не відома.

198

З франц. – старомодний.

199

Фрадіке Мендес – "хресний батько" і в чомусь прототип Оноріо Бустоса Домека. Образ Карлоса Фрадіке Мендеса спільно придумали Еса де Кейруш, Антеру де Кентала і Ж. Баталья Рейс – молоді літератори з "Ліссабонського сенакля"; вони створили уявного "сатанинського" поета, вигадали йому біографію і в 1869 р. опублікували кілька "його" віршів. Образ Фрадіке Мендеса формувався протягом майже 30 років. У 1888 р. були опубліковані "Листи Фрадіке Мендеса" – так, ніби він реальна людина.

200

Роберто Гаче (1891–1966) – аргентинський драматург і есеїст, дипломат. Автор гумористичних "Словника міського фарсу", "Помилки Сан-Антоніо".

201

З лат., буквально proprio motu – "з власної ініціативи": особливий різновид відносин у дипломатії Ватикану, в практиці відносин Папи з іноземними державами, коли Папа ігнорував попередню історію відносин чи переговорів і діяв ніби "з власної ініціативи".

202

З франц. – (це) само собою зрозуміло, звісно, безумовно (що).

203

З франц. – "Після вас, панове англійці!", фраза приписується французькому командирові, графу д'Отрошу, під час битви при Фонтенуа (11 травня 1745 р.). Для співавторів "Шести головоломок…" важливий контекст: кожен французький школяр знає, що перед битвою при Фонтенуа граф д'Отрош, лейтенант французьких гренадерів, вийшов сам-один назустріч англійцям, зняв капелюха і крикнув: "Панове англійці, стріляйте першими!"; кожен англійський школяр знає, що перед битвою при Фонтенуа лорд Чарльз Гей, капітан англійських гвардійців, підійшов сам-один до французів, зняв капелюха і крикнув: "Панове французи, стріляйте першими!"; англійці вистрелили – і вбили шістсот солдатів і п'ятдесят двох офіцерів. У графа д'Отроша влучило сім куль, але він вижив і дожив до вісімдесяти років. Це була остання битва в історії Європи за особистої участі правлячого короля. І про це знав кожен аргентинський школяр (битва при Фонтенуа, з відповідним коментарем, згадувалася у тогочасних шкільних підручниках).

204

З франц. – аукціони.

205

З франц. – розкопки.

206

Умберто Боччоні (1882–1916) – центральна постать італійського футуризму, художник, скульптор і теоретик, автор понять сило-лінії та сило-форми (сприйняття).

207

Де Кройф (De Cruijff – від De Cruyff – від De Cruv – від Dye Cruve… і т.д.) – специфічне нідерландське прізвище, офіційно визнане як одне з найдавніших європейських прізвищ із доведеною генеалогією, з IX ст. воно пройшло через численні трансформації в різних мовах; співавтори "Шести головоломок…", очевидно, натякають як на древність, так і поширеність цього прізвища, всі відгалуження якого виводяться від одного родоначальника – спільного для всіх предка-хрестоносця.

208

3 франц. – худорлявий вигляд.

209

В оригіналі – французьке написання (Vavasseur), прізвище з підтекстом. Могло би бути перекладене як Вальвасоор, від пізньолатинського vassus vassorum – васал васалів, старофранцузьке vavassour – держателі найдрібніших феодів від рицарів у Середньовіччі, згодом – безземельні міські дворяни Італії та Франції. Натяк на те, що Долорес Вавасер – професійна утриманка з претензією на шляхетне походження.

210

Марк Порцій Катон (234–149 до н.е.) – державний діяч Стародавнього Риму, письменник. Тут – у значенні "всебічний знавець". Пор. вислів Цицерона (De orat., III, 33): не було нічого, "чого б не дослідив і не знав і про що б потім не писав Катон".

211

Тут – символічна могила. Загалом мотив кенотафа в циклі текстів довкола особи Домека Бустоса надзвичайно часто повторюється, і це випливає не тільки з містифікації в контексті Бустоса Домека. Можливо, натяк на Сервантеса: останки Сервантеса ідентифіковані тільки в 2015 р., на час написання "Шести головоломок…" існували лише кенотафи.

212

Хосе Марія Пеман-і-Пемартін (1897–1981) – див. зноску 145 (в електронній версії – прим. 180. –Прим. верстальника); іспанський драматург і поет. У 1938–1946 рр. – президент Іспанської академії мови і літератури. Тут обігрується реальний скандал з плагіатом довкола "Святої віце-королеви" ("La Santa virreina", 1939, про іспанську місію "донесення цивілізації до дикунів"), ось тільки насправді плагіатором був сам Пеман.

213

Гайферос – персонаж середньовічних поем і романів каролінгського циклу (пов'язаних з Карлом Великим), які відзначалися тим, що повністю ігнорували історію. "Дон Кіхот" Сервантеса – пародія насамперед на лицарські романи каролінгського циклу. У "Хроніках Бустоса Домека" наводиться "теза Севаско": "Історія є актом віри. Архіви, свідоцтва, археологія, статистика, герменевтика, навіть самі події не мають значення. Історію задовольняє історія, вільна від сумнівів і вагань". "Акт віри" іспанською – аутодафе (лат. actus fidei, порт, auto da fé, icn. auto de fe); в Іспанії та іспанських колоніях "актом віри" – аутодафе – називали також спалення книг. Пряме посилання на текст "Дон Кіхота" (розділ 6), де священик і цирульник, односельці Дон Кіхота, спалюють його лицарські романи, причому в процесі священик каже важливу в контексті "Передбачення Санджакомо" фразу: "Заслуги батька на сина не поширюються".

214

Поль Груссак (1848–1929) – аргентинський письменник французького походження, директор Національної бібліотеки в Буенос-Айресі (1885–1929), видатний сервантесист – тому й натяк на XVII ст. Для розуміння, чому саме – "Лотерейний білет", треба знати кілька фактів на маргінесі. Існує трагікомічна реальна історія про Давида Аллено (1854–1910), який емігрував з Італії (як Груссак – з Франції), який майже півжиття працював сторожем на легендарному кладовищі Реколета (1881–1910) і мав нав'язливу ідею: прагнув бути похованим у власному гробівці саме на цьому кладовищі.