Сильмариліон - Сторінка 80

Прадавній корінь цих слів – нду – має значення "вниз, із висоти" і присутній у квенійському нумен – "шлях сонця, що сідає; захід" та синдарському дун – "захід", пор.: дунедайни. Адунайське слово адун (Адунахор, Анадуне) є запозиченням із елдарської говірки.

анка "щелепи" – як в Анкалаґон (щодо другого складника цієї назви див.: алква).

анна "дар" – як в Аннатар, Меліан, Яванна; той самий корінь – у слові Андор – "Дарований Край".

аннон "великі двері чи брама", форма множини – еннин – як в Аннон-ін-Ґелиз; пор.: Мораннон – "Чорна Брама" Мордору – та Сіраннон – "Прибрамний Потік" Морії.

ар— "поруч, поза" (звідси квенійське ар – "і", синдарське а); можливо, як в Араман – "ззовні Аману"; пор. також: (Нірнает) Арноедіад – "(Сльози) без (поза) ліку (-ом)".

ар(а)-"високий, шляхетний, королівський" – присутнє в дуже багатьох назвах: Арадан, Арезель, Арґонат, Арнор тощо; поширений корінь арат– як в аратари – й арато – "переможець, знаменитість", наприклад, Анґрод (від Анґрато), Фінрод (від Фіндарато); також аран – "король" – як в Аранрут. Ерейніон – "нащадок королів" (ім'я Ґіл-ґалада) – це форма множини від аран; пор.: Форност-Ерайн – "Усипальниця Королів" в Арнорі. Звідси походить префікс Ар— в адунайських іменах королів Нуменору.

аріен (мая Сонця) походить од кореня ас-, а також від квенійського аре– "сонячне світло".

атар "батько" – як в атанатари (див.: Атани в "Покажчику"), Ілуватар.

банд "в'язниця, ув'язнення" – як в Анґбанд; від початкового мбандо, від якого походить квенійська форма Мандос (синдарське Анґбанд = квенійському Анґамандо).

бар "помешкання" – як у Бар-ен-Данвез. Прадавнє слово мбар (синдарською – бар, мовою квенья – мар) означало "дім", як для окремих осіб, так і для цілих народів, – а тому це слово часто трапляється у власних назвах місць, як-от Брітомбар, Дімбар (перша частина цього слова означає "сумний, похмурий"), Елдамар, Вал(і)мар, Віньямар, Мар-ну-Фамар. Марділ – ім'я першого Правлячого Намісника Ґондору – означає "відданий дому" (себто дому Королів).

барад "вежа" – як у Барад-дур, Барад-Ейтель, Барад-Німрас; форма множини – як у Емин-Берайд.

белеґ "могутній" – як у Белеґ, Белеґаер, Белеґост, Лаер Ку Белеґ.

браґол "раптовий" – як у Даґор-Браґоллах.

бретіл імовірно, означає "срібна береза"; пор.: Німбретіл – березові ліси в Арверніені, а також Фімбретіль – одна з дружин ентів.

бріт "гравій" – як у Брітіах, Брітомбар, Брітон.

вал— "сила" – як у валари, Валакірка, Валаквента, валараукари, Вал(і)мар, Валінор. Початково основою було бал-, що збереглось у синдарському балан, белайни (валари) та балроґ.

вен "діва", поширене закінчення – як у Елезвен, Морвен.

вінґ "піна, бризки" – як в Елвінґ, Вінґілот (тільки у цих двох назвах).

газод як у Газодронд (переклад назви Кгазад-дум) – так звуками синдарської мови було передано кгазади.

гауз "курган" – як у Гауз-ен-Арвен, Гауз-ен-Еллет тощо.

геру "володар" – як у Герумор, Герунумен; синдарське гір –як у ґоннгіррими, рогіррими, Барагір; гіріл – "володарка" – як у Гірілорн.

гім "прохолодний" – як у Гімлад (і Гімрінґ?).

гіни "діти" – як в еругіни (Діти Еру); Нарн і Гін Гурін.

гіт "імла" – як у Ґітаеґлір, Гітлум (також у Нен-Гітоел – озеро Андуіну). Гітлум – синдарська адаптація квенійського Гісіломе, адже саме так назвали цю територію нолдорські вигнанці (квенійське гісіе – "імла", пор.: гісіме – назва одинадцятого місяця, "Володар Перстенів", "Додаток D").

гот "юрба, зграя" (практично завжди з негативним відтінком) – як у Тол-ін-Ґаурот; також у Лосс(г)от – Сніговик із Форохелу ("Володар Перстенів", "Додаток А", І, ііі) та ґламготи – "галаслива зграя" – так називали орків.

г'ярмен "південь" (мовою квенья) – як у Гярментір; гар-, гарн-, гарад синдарською.

ґаер "море" – як у Белеґаер (і в синдарському ймені Оссе – Ґаерис). Вважають, що це слово походить від основи ґая – "трепет, страх" – і що так елдари назвали безкрає та жахливе Велике Море, коли вперше потрапили на його береги.

ґаур "вовкулака" (від кореня нґвав– "виття") – як у Тол-ін-Ґаурот.

ґваіт "народ" – як у ґваіт-і-мірдайн; пор.: Енедваіт – "Середній народ" – так називали землі поміж Сірим Потоком та Ізеном.

ґват, ват "тінь" – як у Делдуват, Ефель-Дуат; також у Ґватло (ріка Сірий Потік в Еріадорі). Споріднені форми бачимо в Еред-Ветрін, Тгурінґветіль (це синдарське слово вживається на позначення тьмяного світла, а не тіні, що падає від предметів: вона називалася морхайнт – "темні обриси").

ґіл "зірка" – як у Даґор-нуін-Ґіліат, Осґіліат (ґіліат – "сонм зірок"); Ґіл-Естель, Ґіл-ґалад.

ґіріт "трепетний" – як у Нен-Ґіріт; пор.: також ґірітрон – синдарська назва останнюю місяця в році ("Володар Перстенів", "Додаток D").

ґлін "блиск" (особливо щодо очей) – як у Маеґлін.

ґолоз Синдарська форма квенійського нолдо; див.: гул. Множина – ґолозріми та Ґелиз (як в Аннон-ін-Ґелиз).

ґонд "камінь" – як у Ґондолін, Ґондор, ґоннгіррими, Арґонат, сереґон. Король Турґон назвав своє таємниче місто мовою квенья – Ондолінде (квенійське ондо = синдарському ґонд, а лінде означає "спів, пісня"); та в легендах юно більш відоме під синдарською назюю Ґондолін, яку, ймовірно, тлумачили як ґонд-долен – "Прихована Твердиня".

ґор "жахіття, страх" – як у Ґортаур, Ґортол; ґорот має те саме значення й у подвоєному вигляді трапляється в Ґорґорот, Еред-Ґорґорот.

ґрот (ґрод) копальня, підземна оселя" – як у Менеґрот, Ноґрод (можливо, також у Німродель – "володарка білої печери"). Ноґрод початково був Новрод – "порожниста копальня" (звідси переклад "Печерна Будова"), та згодом назву змінили під впливом слова науґ – "гном".

ґул "чаклунство" – як у Дол-Ґулдур, Мінас-Морґул. Це слово походить од тієї самої стародавньої основи нґол-, яку бачимо у слові нолдори; пор.: квенійське ноле – "тривале навчання, премудрість, знання". Та синдарське слово набуло загрозливішого смислового відтінку, бо часто вживалося зі складовою морґул – "чорна магія".

ґурт "смерть" – як у Ґуртанґ (див. також: Мелкор у "Покажчику").

даґор "битва"; тут коренем є ндак-, пор.: Гауз-ен-Нденґін. Ще одна похідна від нього –Даґнір (Даґнір Ґлаурунґа – "Убивця Ґлаурунґа").

дае "тінь" – як у Дор-Даеделот і, можливо, в Даерон.

дел "жах" – як у Делдуват; делот – "огида" – яку Дор-Даеделот.

дін "мовчазний" – як у Дор-Дінен; пор.: Рат-Дінен – Мовчазна Вулиця в Мінас-Тіріті – й Амон-Дін – один із сигнальних пагорбів Ґондору.

дол "голова" – як у Лоріндол; часто вживається в назвах пагорбів і гір: Дол-Ґулдур, Долмед, Міндоллуін (також Нардол – один зі сигнальних пагорбів Ґондору – та Фануізол – одна з Гір Морії).

дор "земля" (тобто суходіл, на противагу до моря), походить від ндор; трапляється у багатьох синдарських назвах: Доріат, Дортоніон, Еріадор, Ґондор, Мордор тощо. У мові квенья ця основа помилково змішалася з цілком відмінним словом норе – "народ"; тому початково Валіноре означало тільки "народ валарів", а Валандор – "земля валарів", аналогічно Нумен(н)оре – "народ Заходу", а Нумендор – "Західна земля". Квенійське слово Ендор – "Середзем'я" – походило від енед – "середній" – і ндор, що в синдарській утворило Еннор (пор.: еннорат – "середні землі" в пісні А Елберет Ґілтоніел).

драуґ "вовк" – як у Драуґлуін.

ду "ніч, тьмяність" – як у Делдуват, Ефель-Дуат. Походить од давнішого доме (ломе мовою квенья); таким чином синдарське дулін– "соловей" – відповідає ломелінде.

дуін "(довга) ріка" – як в Андуін, Барандуін, Есґалдуін, Малдуін, Таур-ім-Дуінат.

дур "темний" – як у Барад-дур, Караґдур, Дол-Ґулдур, а також у Дуртанґ (замок у Мордорі).

еар "море" (мовою квенья) – як в Еаренділ, Еарраме й у багатьох інших назвах. Синдарське слово ґаер (у Белеґаер), без сумніву, походить од тієї самої первісної основи.

езел "ельф" (синдарською) – як у Аданезел, Арезель, Ґлорезель, Ост-ін-Езіл; також у Перезіли – "Напівельфи".

ейтель "джерело" – як в Ейтель-Іврін, Ейтель-Сіріон, Барад-Ейтель; також у Мітейтель – ріка Сиводжерельна в Еріадорі (назва ріки походить від назви джерела). Див.: кел-.

ел, елен "зірка". Згідно з ельфійською легендою, еле було примітивним вигуком зі значенням "дивіться": так скрикнули ельфи, кали вперше побачили зірки. Звідси походять стародавні слова кa і елен – "зірка" – та їхні прикметникові форми елда й елена – "зоряний". Ці елементи є частинами дуже багатьох назв. Щодо пізнішого вживання назви елдари див. "Покажчик". Синдарським відповідником елда був езел (езіл – у множині); однак точним відповідником був елез – як в Елезвен.

ер "один", "єдиний" – як в Амон-Ереб (пор.: Еребор – "Самотні Гори"), Ерхаміон, Ерессеа, Еру.

ереґ "колючка, гостролист" – як в Ереґіон, Реґіон.

есґал "ширма, схованка" – як в Есґалдуін.

ехор як в Ехоріат ("Окружні Гори") й Орфалх-Ехор; пор.: Раммас-Ехор – "велична стіна зовнішнюю кола" біля Пеленнорських Полів у Мінас-Тіріті.

іа "порожнеча", "первісний хаос" – як у Морія.

іант "міст" – як в Іант-Іаур.

iат "огорожа" – як у Доріат.

іаур "старий" – як в Іант-Іаур; пор.: Іарвайн – ельфійське ймення Бомбадила

ілм— ця основа є у словах Ілмен, Ілмаре, а також в Ілмарін ("палаци високих вітрів" – помешкання Манве й Варди на Ойолоссе).

ілуве "цілісність, усе" – як в Ілуватар.

кал— (ґал-) цей корінь, що означає "сяяння", наявний у Калакір'я, калаквенди, Тар-каліон; ґалворн, Ґіл-ґалад, Ґаладріель. Останні два ймення не пов'язані з синдарським галаз – "дерево", хоча ймення Ґаладріель часто пояснюють саме так, змінюючи на синдарський варіант Ґалазріель. У високоельфійській вимові її ім'я звучало Ал(а)— таріель і походило від алта – "сяяння" (ґалад синдарською) та рієль – "увінчана діва" (від кореневого ріґ– "плести, звивати"); тож маємо цілісне значення: "діва, прикрашена сяйливим вінком", тобто волоссям. Кален (ґален) – "зелений" (за етимологією – "світлий") і походить од цього кореня; див. також: аґлар.

кален (ґален) звичайне синдарське слово на позначення "зеленого" – як в Ард-ґален, Тол-Ґален, Каленарзон; також у Парт-Ґален ("Зелений Дерен" поблизу Андуіну) та Піннат-Ґелін ("Зелені Гребені" в Ґондорі). Див.: кал-.

кам (від камба) "кисть", ідеться, зокрема, про кисть, складену у вигляді чаші, коли особа щось одержує або тримає в ній, – як у Камлост, Ерхаміон.

кано "командир": од цього квенійського слова походить друга складова частина імен Фінґон, Турґон.

карак цей корінь існує у квенійській формі карка – "ікло", синдарська форма якого – карх – з'являється в Кархарот, а також у Кархост ("Форт-Ікло" – одна із Зубчастих Веж при вході до Мордору).