Замок - Сторінка 40

Не існує також нещасливого чиновницького кохання. І це ніяка не похвала для дівчини, якщо про неї говорять, – я маю на увазі не лише Фріду, – що вона віддалася чиновнику тільки тому, що кохала його. Вона кохала його і йому віддалася, але в цьому немає нічого вартого похвали. Ти можеш закинути мені, що Амалія не кохала Сортіні. Можливо, це й правда, вона не кохала його, або навпаки, кохала, – хто може про це знати? Навіть вона сама не може. Як вона може бути певна, що не кохала його, якщо відкинула його почуття так рішуче, як цього ще ніколи не траплялося з жодним чиновником? Варнава каже, що вона досі часом здригається від жесту, яким три роки тому зачинила вікно. І це справді так, тому її ні про що не можна питати. Вона порвала з Сортіні і не знає нічого більше, тільки це. Кохає вона його чи ні, над цим вона не замислюється. Але нам відомо, що жінки завжди кохають чиновників, які звернуть на них увагу, бо просто не можуть інакше. Жінки закохані в чиновників ще до того, як на них звернуть увагу, навіть якщо й заперечують це. А Сортіні не лише звернув увагу на Амалію, він перестрибнув через руків'я пожежної помпи, коли побачив її, перескочив ногами, які задерев'яніли від роботи за письмовим столом! Але ти скажеш, що Амалія – виняток. Так, вона – виняток і довела це, коли відмовилася йти до Сортіні, цього вже достатньо, щоб виділитися. Але якщо вона ще й не кохає Сортіні, то цього, мабуть, уже забагато навіть для незвичайної дівчини, в таке неможливо повірити. Того пообіддя ми, ясна річ, мало що помічали, але навіть попри всю свою неуважність запідозрили, що Амалія закохана, і це про щось таки свідчить. І якщо тепер подивитися на все це вкупі, то яка різниця між Фрідою та Амалією? Єдина – Амалія відмовилася робити те, що зробила Фріда.

– Можливо, – погодився К. – Але для мене основна різниця в тому, що Фріда – моя наречена, тоді як Амалія обходить мене лише тому, що вона сестра Варнави, вістового із Замку, тому їхні долі, можливо, переплітаються. Навіть якби якийсь службовець вчинив із нею настільки несправедливо, як це мені видалося на початку твоєї розповіді, це б мене дуже схвилювало, але й тоді більше як офіційний казус, аніж приватна біда Амалії. Після твоєї оповіді картина міняється, хоча ця зміна й надалі для мене незбагненна. Але оскільки ти це розповідаєш, а тобі я довіряю, то все виглядає переконливо. Тому я хотів би облишити цю історію, я не пожежник, чому мене має цікавити Сортіні. Але мене хвилює Фріда і виглядає дивним, що ти, якій я повністю довіряю та надалі довірятиму, постійно намагаєшся наговорювати на Фріду і робиш спроби викликати в мене підозри щодо неї, хоча й не прямо, а через історію Амалії. Не думаю, що ти чиниш так навмисно, тим більше з поганими намірами, інакше я б давно пішов геть. Ти дієш так під тиском обставин, любиш Амалію і тому намагаєшся підняти її вище за інших жінок, а оскільки в самій Амалії не бачиш достатньо такого, що варте було б звеличення, то допомагаєш собі принижуванням інших жінок. Те, що зробила Амалія, – дивно, але що більше ти про це розповідаєш, то менш зрозуміло, чи був її вчинок величним, чи навпаки, – жалюгідним; мудрим чи впертим, героїчним чи боягузливим. Що саме спонукало Амалію вчинити саме так? Вона навіки замкнула це у своєму серці, і ніхто цього ніколи звідти не видобуде. Натомість Фріда не зробила нічого дивовижного, навпаки, просто пішла за покликом свого серця, і кожному, хто вирішив би цим зацікавитися, відразу все стало б зрозуміло. Можна дізнатися про це всю правду, і немає потреби пліткувати. Але я не прагну ні принижувати Амалію, ні захищати Фріду. Просто хочу пояснити тобі своє ставлення до Фріди, бо все, що скероване проти неї, загрожує й моєму існуванню. Я прибув сюди за власним бажанням і за власним бажанням залишився тут. Але всім, що трапилося потім, і насамперед своєю перспективою на майбутнє, бо якою б туманною вона не була, але вона існує, – усім цим я завдячую Фріді, і цього неможливо заперечити. Мене взяли на роботу землеміром, але це була лише ілюзія, лише гра. Мене позбавили притулку, зі мною й зараз продовжують вести якусь гру, але ця гра вже значно складніша, і це суттєво, напевно, я набув у їхніх очах більшої ваги. У мене є хоча й жалюгідний, але все-таки дім, мізерна, але посада, і справжня робота. У мене є наречена, яка заміняє мене на роботі, коли я мушу залагоджувати інші справи, я одружуся з нею й стану членом сільської общини. Крім того, я маю не лише офіційний, а й досі не використаний приватний зв'язок із Кламмом. Хіба цього не досить? А коли я приходжу до вас, з ким ви вітаєтеся? Кому ти довіряєш історію своєї сім'ї? Від кого ти сподіваєшся, навіть якщо ймовірність успіху й мізерна, хоч якоїсь допомоги? Не від мене ж, землеміра, якого, наприклад, ще минулого тижня Лаземан і Брунсвік силою рішуче, як цього ще ніколи не траплялося з жодним чиновником? Варнава каже, що вона досі часом здригається від жесту, яким три роки тому зачинила вікно. І це справді так, тому її ні про що не можна питати. Вона порвала з Сортіні і не знає нічого більше, тільки це. Кохає вона його чи ні, над цим вона не замислюється. Але нам відомо, що жінки завжди кохають чиновників, які звернуть на них увагу, бо просто не можуть інакше. Жінки закохані в чиновників ще до того, як на них звернуть увагу, навіть якщо й заперечують це. А Сортіні не лише звернув увагу на Амалію, він перестрибнув через руків'я пожежної помпи, коли побачив її, перескочив ногами, які задерев'яніли від роботи за письмовим столом! Але ти скажеш, що Амалія – виняток. Так, вона – виняток і довела це, коли відмовилася йти до Сортіні, цього вже достатньо, щоб виділитися. Але якщо вона ще й не кохає Сортіні, то цього, мабуть, уже забагато навіть для незвичайної дівчини, в таке неможливо повірити. Того пообіддя ми, ясна річ, мало що помічали, але навіть попри всю свою неуважність запідозрили, що Амалія закохана, і це про щось таки свідчить. І якщо тепер подивитися на все це вкупі, то яка різниця між Фрідою та Амалією? Єдина – Амалія відмовилася робити те, що зробила Фріда.

– Можливо, – погодився К. – Але для мене основна різниця в тому, що Фріда – моя наречена, тоді як Амалія обходить мене лише тому, що вона сестра Варнави, вістового із Замку, тому їхні долі, можливо, переплітаються. Навіть якби якийсь службовець вчинив із нею настільки несправедливо, як це мені видалося на початку твоєї розповіді, це б мене дуже схвилювало, але й тоді більше як офіційний казус, аніж приватна біда Амалії. Після твоєї оповіді картина міняється, хоча ця зміна й надалі для мене незбагненна. Але оскільки ти це розповідаєш, а тобі я довіряю, то все виглядає переконливо. Тому я хотів би облишити цю історію, я не пожежник, чому мене має цікавити Сортіні. Але мене хвилює Фріда і виглядає дивним, що ти, якій я повністю довіряю та надалі довірятиму, постійно намагаєшся наговорювати на Фріду і робиш спроби викликати в мене підозри щодо неї, хоча й не прямо, а через історію Амалії. Не думаю, що ти чиниш так навмисно, тим більше з поганими намірами, інакше я б давно пішов геть. Ти дієш так під тиском обставин, любиш Амалію і тому намагаєшся підняти її вище за інших жінок, а оскільки в самій Амалії" не бачиш достатньо такого, що варте було б звеличення, то допомагаєш собі принижуванням інших жінок. Те, що зробила Амалія, – дивно, але що більше ти про це розповідаєш, то менш зрозуміло, чи був її вчинок величним, чи навпаки, – жалюгідним; мудрим чи впертим, героїчним чи боягузливим. Що саме спонукало Амалію вчинити саме так? Вона навіки замкнула це у своєму серці, і ніхто цього ніколи звідти не видобуде. Натомість Фріда не зробила нічого дивовижного, навпаки, просто пішла за покликом свого серця, і кожному, хто вирішив би цим зацікавитися, відразу все стало б зрозуміло. Можна дізнатися про це всю правду, і немає потреби пліткувати. Але я не прагну ні принижувати Амалію, ні захищати Фріду. Просто хочу пояснити тобі своє ставлення до Фріди, бо все, що скероване проти неї, загрожує й моєму існуванню. Я прибув сюди за власним бажанням і за власним бажанням залишився тут. Але всім, що трапилося потім, і насамперед своєю перспективою на майбутнє, бо якою б туманною вона не була, але вона існує, – усім цим я завдячую Фріді, і цього неможливо заперечити. Мене взяли на роботу землеміром, але це була лише ілюзія, лише гра. Мене позбавили притулку, зі мною й зараз продовжують вести якусь гру, але ця гра вже значно складніша, і це суттєво, напевно, я набув у їхніх очах більшої ваги. У мене є хоча й жалюгідний, але все-таки дім, мізерна, але посада, і справжня робота. У мене є наречена, яка заміняє мене на роботі, коли я мушу залагоджувати інші справи, я одружуся з нею й стану членом сільської общини. Крім того, я маю не лише офіційний, а й досі не використаний приватний зв'язок із Кламмом. Хіба цього не досить? А коли я приходжу до вас, з ким ви вітаєтеся? Кому ти довіряєш історію своєї сім'ї? Від кого ти сподіваєшся, навіть якщо ймовірність успіху й мізерна, хоч якоїсь допомоги? Не від мене ж, землеміра, якого, наприклад, ще минулого тижня Лаземан і Брунсвік силою випхали зі свого дому. Ти сподіваєшся цієї допомоги від чоловіка, що вже володіє певними засобами впливу, і цим я завдячую Фріді. А вона настільки скромна, що якби ти намагалася запитати її про щось подібне, не захоче нічого знати. Але після всього сказаного здається, що Фріда у своїй невинності досягнула більшого, ніж Амалія попри всю свою зарозумілість. Бо як мені здається, ти хочеш допомогти Амалії. І де ти шукаєш таку можливість? Саме у Фріди, а не в когось іншого.

– Хіба я справді так погано говорила про Фріду? – запитала Ольга. – Я цього аж ніяк не хотіла і зовсім інше мала на увазі. Але наше становище таке, що ми посварені з усіма, а щойно спробуєш комусь поскаржитися, і тебе заносить невідомо куди. Маєш рацію, зараз між нами і Фрідою велика різниця, і це потрібно підкреслити. Три роки тому ми були бюргерськими доньками, а сирота Фріда – служницею в заїзді "Біля мосту", ми проходили повз неї й не дивилися в її бік. Ясна річ, ми були надто зарозумілими, але так нас виховали.