Знак біди - Сторінка 51

"І цей тут! — злостиво подумала Степанида. — Добра душа, називається..." — Тільки покажіть, де бомба? Чуєте? Вас ми не чіпатимем.

"Ач, чого захотіли!" — подумала Степанида і одповзла від дверей до жорен. Вони там чи не всі вже гуртом ходили по сінях — мабуть, хтось один заліз у вікно і відщібнув двері. Але двері до комірчини не одщібнуть.

Щойно вона це подумала, як двері із сіней смикнулися, щось по них так гримнуло, що посипалась трухлявина зі стіни, і ще загрюкало з тріском — мабуть, вони били по дверях сокирою. Звичайно, це вже було гірше, це змінювало справу, роблячи все вужчим те хистке коло безпеки, в якому вона опинилася і де все менше залишалося місця для будь-якої надії. Але вона ні на що не сподівалась, вона чітко усвідомлювала свою долю, тільки до останньої межі відтягувала свою найостаннішу мить.

Так, як вона хотіла, на превеликий жаль, не виходило, її плани руйнувалися. Але їй дуже хотілося, щоб і по-їхньому також не вийшло.

Певно, вони могли б застрелити її крізь двері — сховатись від кулі тут не було де, але вони не стріляли. Мабуть, вона потрібна була їм жива. Може, щоб сказати, де бомба? Отже, від Корнила головного вони не дізнались. Але й від неї теж не дізнаються.

Здається, вони вже чи не всі вчотирьох виламували двері, що ходором ходили в проймі, тільки міцні куті гаки та завіси не давали їм розвалитись. Але ж однак розіб'ють. Рано чи пізно. Степанида вже знала, що треба зробити, тільки налякалась від думки, що може спізнитися. Навколішки полізла під жорна й напотемки тремтячими руками викотила звідти важкий бутель із гасом.

Вони все били, двері тряслись і тріщали, а вона витягла дерев'яну заткавку і з широкого рильця судини хлюпнула на двері, потім обабіч дверей, облила іншу стіну — на подвір'я. Вона й сама обіллялася — руки, ноги, спідницю, засмерділо гасом, але тепер усе те не мало значення. Кинувши на долівку вже легку посудину, дістала з маленької кишеньки ватянки сірники, якими так і не встигла розпалити грубку, і, уклякнувши, тернула сірником по коробці.

Але з першим сірником її спіткала невдача, двері не зайнялись, сірник погас. Тоді вона стягла з голови хустку й вилила на неї з бутля рештки гасу, запалила другого сірника — хустка спалахнула багряним полум'ям, і вона, обпікаючи руки, кинула її на поріг.

Степанида впала ниць на тверду земляну долівку, утоптану за віки ногами панів, шляхтичів, наймитів, ногами Петрика, її чоловіка, і її дітей, і, задихаючись від димного смороду, дивилася на вогонь. Полум'я від хустки грайливо метнулося до дверей, шугнуло під стелю й навкіс поповзло по колодах стіни; загорілося якесь дрантя на цвяшку в кутку; кучеряві вогненно-червоні космаки полум'я закрутились, заверещали в сизому й чорному димові, все пориваючись угору, попід стелю, до смоляних балок комірчини. Вона вже задихалась від диму й щільніш притислася до прохолодної долівки.

В сінях хтось погрозливо крикнув, але вона не зрозуміла — що, тільки відзначила подумки, що двері ламати перестали. Зате голосно гримнув постріл, і щось коротко вдарило ззаду по боденьці. Куля! Але тепер нехай стріляють, тепер це вже не лякало її. І ще гримнуло з іншого боку, уже знадвору, друга куля влучила десь у жорна й відскочила в куток, де вже гуло кошлате говірке полум'я. Всю комірчину заволокло тьмяними пластами диму, крізь які то тут, то там угорі пробивались-виблискували миготливі язики вогню, дихати ставало все важче, й вона, підгорнувши ноги, нерухомо лежала на долівці. Вона відчувала, що зараз згорить, що, мабуть, упаде стеля або навіть швидше задихнеться від диму, якщо до того не застрелять знадвору. Але тепер їй було байдуже. Вона все, що мала, зробила, а якихось надій на порятунок у неї не залишилось.

Вони там щось тривожно лементували, ще кілька разів стрелили крізь стіну, але їй у комірчині вже майже нічого не було чути — вогонь все більше брав силу, по кутках та по стінах тріщало, шкварчало, гуло — палали вже стеля, стіни, діжки в кутку, кросна, засіки, дрібне господарське начиння — усе дерев'яне, багаторічне й сухе. На неї густо повівало жаром і сипавсь присок, сильно пекло в голову й ноги, здається, вже зайнялось волосся на потилиці, вона уткнулась обличчям у рукав ватянки й поволі, болісно задихалася. Щоправда, вона так і не знала, що з нею станеться швидше — згорить чи задихнеться в димові, — і не могла збагнути, що зараз ліпше. На деякий час свідомість її потьмарилась, здається, вона зомліла, потім опритомніла й відчула, що на спині тліє вата — горить ватянка. Це вже був кінець, і вона не в лад зі своїм станом подумала: чому ж її там, у виярку, не побачив ніхто з бомбою? Бодай хто-небудь із тутешніх — якийсь пастушок, чоловік, жінка, аби запам'ятали місце, залишили знак у пам'яті.

Тим часом дихати вже не було чим, вона задихалася, тліло волосся на голові й задушливим смородом чадила ватянка.

Здається, зайнялись і рукави на ліктях, якими вона затуляла обличчя й думала: "А може, і добре, що її ніхто не побачив, ні добра, ні зла людина, і ніхто нічого не дізнається. Добрим людям і не треба, а оці нехай казяться. Нехай думають — де? І не сплять ні вдень ні вночі, і бояться до скону".

Ця несподівана думка принесла маленьке заспокоєння і була останнім проблиском її змордованої свідомості перед останнім забуттям, з якого вона вже не очумалась.

Вона вже не чула, як, наздогнані вогнем, вискочили із сіней поліцаї, не бачила, як спахнула полум'ям стріха комірчини і вітер щосили роздмухував його, спрямовуючи у бік хліва і клуні, і як небавом широке море вогню з тріском, гулом і скреготом заполонило всю садибу, хижо пожираючи будівлі, дрова, найближчі до стін дерева, плоти, обсипаючи подвір'я іскрами й попелом.

Стрімкі рої іскор і вогненні солом'яні віхті линули в нічному задимленому небі над яром до сосняку й дороги з ненависним їй містком через багнисту річку Дерев'янку.

Пожежу ніхто не гасив, хутір горів грунтовно й довго — цілу ніч, догоряв наступного дня, і поліцаї не підпускали нікого близько, самі тримаючись подалі, — боялись вибуху бомби.

А бомба на виярку чекала своєї пори.

1983 р.

Примітки

1

Шипшина щитконосна (Rosa corymbifera).

2

Товста гілляка, з якої виростають дрібніші гілки.

3

З плямами іншого кольору (про масть тварин). Який має неоднорідне забарвлення; смугастий, строкатий.

4

Стьобати — бити кого-небудь або вдаряти по чому-небудь чимсь гнучким; хльостати, шмагати.

5

Заслабнути — захворіти.

6

Гарувати — важко, без відпочинку працювати.

7

Позбутися кого-, чого-небудь неприємного.

8

Молодий ліс.

9

Навпростець.

10

Приміщення для дрів.

11

Господарське приміщення для утримання свійських тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна. Зазвичай це слово вживається як синонім до "сарай".

12

Соха — примітивне землеробське знаряддя для орання землі. Соха мала роздвоєну робочу частину (розсоху), яка була з'єднана у верхній частині з двома оглоблями, в які запрягали коня. Головна відмінність сохи від плуга полягає в тому, що соха не перевертала шар ґрунту, а лише відгортала його на бік.

13

Лемех — гострий металічний наконечник плуга (сохи).

14

Клуня (стодола) — Будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння й т. ін.

15

Крупник — рідка страва з ячних або просяних круп. Забілюють молоком або варять з м'ясом, картоплею.

16

Шворка — тонкий мотузок.

17

Значить — (слово ствердження).

18

Ремінь, мотузка, ланцюг, якими стягують ноги якої-небудь тварини, щоб обмежити свободу її пересування.

19

Здерев'янілі частини стебел прядильних рослин.

20

Повільно й довго щось розв'язувати, робити, возитися з чимось.

21

Висварити.

22

Пристрій для лущення та подрібнення різних речовин (зерна, тютюну і т. ін.), неодмінним доповненням якого є товкач.

23

Відгороджене місце в коморі призначене для зберігання урожаю зернових культур.

24

Частина прядки у вигляді кілка, на який намотують пряжу.

25

Домашній верстат, призначений для ручного прядіння, який приводиться в рух ножним або ручним приводом.

26

Дерев'яна низька діжка з кришкою.

27

Дерев'яна посудина у вигляді великої діжки. Кадоби використовували для квашення капусти, зберігання м'яса.

28

Ручний ткацький верстат.

29

Деталь ткацького верстату. Слугує для ущільнення ниток утоку — шляхом підбивання однієї до однієї. Зазвичай являє собою пласку дощечку з кількома десятками вертикальних щілин.

30

Деталь ткацького верстата.

31

Вал ткацького верстата, що слугує для фіксації основи. У верстаті два навої — на одному навивають нитки основи, на другий намотують готове полотно.

32

Те саме, що шеренга.

33

Сукупність предметів, необхідних для якої-небудь галузі діяльності; інвентар.

34

Дивитись зизом — кидати косі погляди, виявляючи невдоволення, недоброзичливість.

35

Міра об'єму сипучих тіл, приблизно 3,28 літри.

36

Висівки — побічний продукт борошномельного виробництва, являє собою тверду оболонку зерна, яку одержують при подрібненні зерна та сортуванні його часток за розміром і масою.

37

Неглибока яма для зимового зберігання буряка,картоплі. Закривають соломою і землею.

38

Безслідно зникати; щезати. Щоб ти зслиз — уживається як лайка, прокльон.

39

Повільно прийде.

40

Кричати, галасувати.

41

Повільно що-небудь робити; копатися. Порпатися в чому-небудь рідкому, брудному (про тварин).

42

Бокове місце, відділення у клуні, хліві, амбарі і т. ін. для складання чого-небудь.

43

Отара, зграя.

44

Все?

45

Досить!

46

Який муляє, тисне.

47

Кричати, горлати, репетувати.

48

Робитися ясним, погожим; розпогоджуватися.

49

Ожеледь.

50

Ліквідація неписьменності, скорочено: лікнеп — культурно-освітня кампанія; її здійснювала більшовицька партія у 20–30-ті роки XX ст.; кампанію спрямовано подолати неписьменність серед широких верств населення, передусім сільського.

51

Комітет бідноти (комбід) — орган радянської влади на селі в часи "Воєнного комунізму".

52

Ані гич — зовсім нічого; ніскільки.

53

Скуйовджений, сплутаний.

54

Вид покрівельного матеріалу з окремих дерев'яних дощечок.

55

Куртка (кітель, піджак військового зразка), поширена в армії Російської імперії, а згодом в армії СРСР під впливом британського військового одягу. Названа на честь фельдмаршала Британської армії Джона Френча.

56

Політичний курс, який характеризується пристосуванством, безпринципністю, запопадливістю, зрадою інтересів певної політичної сили чи ідеології.

57

Холодний, пронизливий.

58

Вередлива, примхлива.

59

Журитися тривалий час.

60

Мовчки.

61

Працьовитий, моторний, спритний.

62

Почекай.

63

Шматочки гірських порід або мінералів, утворених внаслідок вивітрювання чи обробки штучним способом.(щебінь).

64

Дорога, шосе.

65

Заготівля лісу.

66

Гніздо лелеки.

67

Невелика шопа.

68

Луб — внутрішня частина кори листяних дерев, що межує з деревиною.

69

Волога.

70

Незабаром, скоро.

71

Кружка.

72

Лучина, скіпка — тонка тріска сухого дерева, яку використовували в давнину для освітлення житла або розтоплення печі.

73

Маленька ніша над челюстями кухонної печі, де звичайно кладуть сіль, сірники тощо; також місце за пічкою і взагалі будь-який маленький куточок у помешканні.

74

Забруднену.

75

Без сідла.

76

Про що-небудь тепле; тепло.

77

Місце біля припічка, де стоять коцюба, рогач тощо.

78

Приск — гарячий попіл з жаром; жар.

79

Майже.

80

Щось надто велике, незграбне (перев.