СЕ́РЦЕ, я, с.
1. Центральний орган кровоносної системи у вигляді м’язового мішка, ритмічні скорочення якого забезпечують кровообіг (у людини — з лівого боку грудної порожнини). Вона чула, як в грудях стукотіло серце швидко-швидко (Н.-Лев., VI, 1966, 384); Є у фізіології таке поняття — ударний об’єм серця. Під цим терміном розуміють кількість крові, яку викидає серце в аорту за одне скорочення (Знання.., 12, 1966, 4); Брянському розстебнули гімнастьорку, оглянули рану. Осколок пройшов у серце (Гончар, III, 1959, 121); * Образно. Там [у Москві] розум Партії палає, Там серце людськості кипить.., Там голос Леніна високий Трудівників рівняє кроки (Рильський, III, 1961, 235); * У порівн. Зелена лампа тепло світилась у хаті, як добре серце у грудях (Коцюб., II, 1955, 373); // Місце з лівого боку грудної порожнини, де розміщений цей орган. На ту пару русалонька Тільки подивилась, Змінилася у личеньку, За серце схопилась (Л. Укр., І, 1951, 327); Вона підходила до рампи, усміхаючися нам і кладучи руку на серце (Ю. Янов., II, 1958, 53); Заплакана Фросина Поляруш, тримаючись рукою за серце, обернулась обличчям до села, але вже нікого не побачила на шляху (Стельмах, І, 1962, 32).
∆ Ожирі́ння се́рця — надмірне відкладання жиру в тканині серця. — Куди їхнім коням до наших! Вони в них задихаються від ожиріння серця!.. (Гончар, III, 1959, 89); Поро́к се́рця див. поро́к.
◊ В’є́ться як (мов, на́че і т. ін.) га́дина ко́ло се́рця див. ви́тися; Залоскота́ло ко́ло се́рця у кого, кому, кого — комусь стало приємно (від зворушення, припливу ніжності і т. ін.). Вони [привітання] такі щирі й хороші, що мене аж коло серця залоскотало, коли вичитав їх (Коцюб., III, 1956, 128); Зану́ди́ло ко́ло се́рця у кого, кому — у когось з’явилося неприємне відчуття, кому-небудь стало нудно. Минуло півроку; Занудило коло серця, Закололо в боку (Шевч., І, 1963, 23); Засмокта́ло під се́рцем; Засмокта́ло бі́ля (ко́ло) се́рця див. засмо́ктувати; Здави́ло (здуши́ло) ко́ло се́рця у кого, кого — комусь схотілося плакати. Тодозі чогось стало жалко Єремії. В неї одразу здавило коло серця і в душі похололо (Н.-Лев., VII, 1966, 132); Мов (немо́в, на́че і т. ін.) ноже́м вколо́ти в се́рце — дуже вразити когось (дошкульним словом, учинком і т. ін.). Нимидорине ймення наче ножем укололо Миколу в саме серце, і гаряча сльоза скотилась з його очей (Н.-Лев., II, 1956, 212); Мов (немо́в, на́че і т. ін.) п’я́вки́ за се́рце ссуть — у когось погане самопочуття (перев. після спиртного). Ух! як погано було вранці.. За серце — мов п’явки ссуть (Мирний, V, 1955, 333); Мов (немо́в, на́че і т. ін.) хто серпо́м різну́в (різону́в) по се́рцю; Мов (немо́в, на́че і т. ін.) хто встроми́в (вгороди́в) ніж (ножа́) в се́рце; Мов (немо́в, на́че і т. ін.) хто шпигон́ув ноже́м у се́рце; Мов (немо́в, на́че і т. ін.) хто го́лку встроми́в у се́рце; Мов (немо́в, на́че і т. ін.) хто всади́в ку́лю в се́рце; Мов (немо́в, на́че і т. ін.) хто кольну́в у се́рце; Мов (немо́в, на́че і т. ін.) хто батого́м по се́рцю стьоба́є (стьобну́в, стьобне́ і т. ін.) — комусь стало особливо прикро, нестерпно (від чиїхсь слів, чийогось учинку і т. ін.). — Не жилець він.. — Мов хто серпом різнув по серцю Уляну, так ті Грицькові слова (Мирний, І, 1954, 304); — Пропала земля! — Як пропала? — Кажуть: суд одсудив… — Немов хто гострий ніж вгородив у серце старій Мотрі (Мирний, І, 1949, 241); Пищимуху так прямцем і поставило, наче його хто шпигонув гострим ножем у серце (Мирний, IV, 1955, 366); — А що ж ми завтра будемо їсти! Чим хату натопимо? .. — Вона аж стріпнулася, мов хто колючу голку встромив у її серце (Мирний, IV, 1955, 288); В Єреміїному серці спахнув гнів на своїх ворогів. Єремія схопився з місця й завештавсь по наметі, неначе йому хто всадив кулю в самісіньке серце (Н.-Лев., VII, 1966, 213); — Такі і в твоєї попаді руки? — Мов хто кольнув його в серце! (Мирний, III, 1954, 159); Наставля́ти (наста́вити) ніж на се́рце див. наставля́ти 1; На́че (мов, як і т. ін .) ноже́м полосну́ти по се́рцю див. полосну́ти; Ніж [го́стрий] у се́рце; Ноже́м [го́стрим] у се́рці див. ніж 1; Переста́ло би́тися се́рце чиє, у кого: а) хтось помер. Перестало битися чуле серце Віщого Бояна [М. Лисенка], що за свого віку так голосно відкликалося на все добре й лихе в своєму рідному краї! (Мирний, V, 1955, 316); б) хтось дуже злякався. Мов вритий, став опришок… серце перестало битися… «Що се?.. Хто се?..» (Хотк., II, 1966, 246); Пече́ (гори́ть) ко́ло се́рця (під се́рцем) у кого, кому — хтось відчуває пекучий біль у грудях. У голові в Уляни зовсім помутилося.. Під серцем у неї горить, пече (Мирний, І, 1954, 311); — Чогось мені коло серця пече, як огнем, — каже Ганна (Вовчок, І, 1955, 82); По́ки б’є́ться се́рце [в гру́дях] — до кінця життя; Покла́вши ру́ку на се́рце див. рука́; Пригорта́ти (пригорну́ти) до се́рця (рідко к се́рцю) див. пригорта́ти; Пригорта́тися (пригорну́тися) до се́рця див. пригорта́тися; Притиска́ти (прити́снути) до се́рця кого — міцно обіймати, тулити до грудей. Я хтів схопити отак в обійми якусь людину, що йшла назустріч з суворим обличчям, і притиснути до серця: брате!.. (Коцюб., II, 1955, 187); Се́рце (за се́рце) на́че (мов, немо́в) руко́ю (обце́ньками, у жме́ні, у леща́тах і т. ін.) зда́вить (здави́в, здави́ло) див. зда́влювати; Се́рце ма́ло (тро́хи і т. ін.) не ви́скочить (ви́скочило) [з груде́й]; Се́рце ла́дне [було́] ви́скочити [з груде́й]; Се́рце виска́кує (вирива́ється) [з груде́й] — те саме, що Як (ле́две) не ви́скочить се́рце (див. виска́кувати). [Оленка:] Ой, як ви мене злякали, що я й не стямилась!.. Серце моє трохи не вискочить з грудей (Н.-Лев., IX, 1967, 241); Половчиха, вирядивши в море чоловіка, виглядала його шаланду.., її серце ладне було вискочити з грудей (Ю. Янов., II, 1958, 189); Повеселілий вийшов [старий] з палацу, щоб скоріше добратися до рідної оселі, бо серце виривалося з грудей: так хотілося побачити сина (Стельмах, І, 1962, 409); Се́рце підпли́гує (підплигну́ло) див. підпли́гувати; Се́рце стиска́ється (сти́скується, сти́снулося, сти́слося) див. стиска́тися; Серця́ б’ю́ться (би́лися) в унісо́н чиї, у кого — існує повне взаєморозуміння між ким-небудь; хтось діє, відчуває, мислить так, як інший, інші. Два народні генії [А. Олдрідж і Т. Шевченко], що розмовляли різними мовами, чудесно розуміли один одного й без перекладача, бо серця їхні билися в унісон (Слово про Кобзаря, 1961, 134); Громові вибухи фугасок по той бік річки раз у раз свідчили, що й на літаках б’ються чиїсь напружені серця в унісон серцям наземних військ (Гончар, III, 1959, 415); Смокта́ти ко́ло (бі́ля) се́рця (під се́рцем, за се́рце) див. смокта́ти; У стук се́рце сту́кає (сту́кало) — дуже б’ється (билося) серце. Очі заплющила [Варка] — болем їй голова боліла, у стук серце стукало (Вовчок, І, 1955, 172); Як (ле́две) не ви́скочить се́рце див. виска́кувати.
2. Цей орган людини як символ зосередження почуттів, настроїв, переживань і т. ін. Знову невдоволення ворухнулось у серці, але на цей раз — не так на себе самого, як на Діденка (Головко, II, 1957, 525); Козаков не раз переконувався, що Павчине серце справді володіє дивною властивістю — вгадувати на відстані біду чи щастя полку (Гончар, III, 1959, 436); // Здатність почувати й розуміти інших; чуйність, сердечність. — Вами свідчуся, люди добрі, що отсей Мошко.. показав мені в моїй біді більше серця, більше приятельства, ніж моя власна кров (Фр., IV, 1950, 407); — Пани.., а душі людської, серця в них немає! Їм, коли простий чоловік, то все одно, що тварюка… (Мирний, І, 1949, 319); Чим віддячить він їй? Чи вистачить в нього серця для неї, чи полишить матері на старість лише холод самотності? (Гончар, Бригантина, 1973, 102); // Цей орган людини як символ любовних почуттів, любовної прив’язаності. Не так серце любить, щоб з ким поділиться, Не так воно хоче, як бог нам дає (Шевч., I, 1963, 5); Дратують мене оті «парочки», заздрісно стає, хоч і чую, що це негарно, що недобре нарікати на свою долю, яка тільки на деякий час розлучила нас. Та що ж поробиш, коли розум з серцем не завжди живе у згоді (Коцюб., III, 1956, 134); Серце в неї, вже здібне до любові, вперше завмирало (Ю. Янов., II, 1958, 70); // перен. Внутрішній психічний світ людини, її настрої, переживання, почуття. Поговорив [парубок] з дівчиною — вже й каже, що полюбив, а частісінько не зна, яке у дівчини серце, яка душа (Кв.-Осн., II, 1956, 306); [Лікар:] Живе панночка на дозвіллі, читає, мріями усякими займається і серця нікому розказати (Л. Укр., II, 1951, 49); Ти не був на нашій Україні, Хліба-солі з нами не ділив, Але знай, що серцем ми єдині, Що навік не розбратать братів (Рильський, III, 1961, 82); // з означ. Сукупність якостей, рис, властивих певній особі; вдача людини. Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду (Барв., Опов.., 1902, 273); Нема чоловікові щастя, в кого жінка буде гординя; нема й жінці добра, коли в чоловіка невгамовне гордеє серце (П. Куліш, Вибр., 1969, 268); — Коли б ти знала його високі думки, благородне серце, його ідейність, чистоту душевну… ти б була зачарована ним… (Коцюб., І, 1955, 333); // з означ. Людина як носій тих чи інших рис, якостей. Старе серце завжди шукає, де б його погрітися, кому б його посвітити на прощання своїм погаслим світлом… (Мирний, І, 1949, 200); Триста юних сердець вийшли за місто, щоб утворити живий ланцюг, аби набої, снаряди і продукти безперебійно надходили в окопи бійцям (Знання… 10, 1967, 4).
◊ Болі́ти се́рцем див. болі́ти 2; Брати́ по се́рцю й кро́ві — люди, народи, зв’язані спільністю походження, спільністю інтересів і т. ін. Братів по серцю і по крові Вітали кличі тут гучні, Як уїздив Богдан-Зіновій Сюди на білому коні (Рильський, III, 1961, 98); Бра́ти (узя́ти) [бли́зько] до се́рця див. бра́ти, узя́ти; Бра́ти (узя́ти) в се́рце що — дуже перейматися чимсь, надавати чому-небудь великого значення. Не раз, Україно, в жорстокім бою Ти кров проливала священну свою, Та з року до року все вище росла, Бо Партії правду у серце взяла (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 13); Бра́ти (узя́ти) за се́рце див. бра́ти, узя́ти; [Бу́ти] се́рцем з ким — чим, де — завжди пам’ятати про кого-, що-небудь, уболівати за кимсь, чимсь. О дальні дні!.. Я бачу вас, я серцем з вами, Ми там ідем такі ясні… (Сос., І, 1957, 472); Крім вищого начальства, маршруту полку ніхто не знав, але всі чомусь думали, що йдуть на Прагу. Може, тому, що серцем кожен був там, з повсталими чеськими патріотами (Гончар, III, 1959, 441); В глибині́ се́рця див. глибина́; Вели́кого се́рця хто; Вели́ке се́рце у кого — хтось дуже добрий, чулий, здатний гаряче й глибоко перейматися чим-небудь. Він навіть і не підозрівав, що і в їхньому середовищі, де руки в мозолях, де хліб добувається так гірко, йому можуть зустрітися люди великого серця, твердого сумління (Гончар, II, 1959, 288); — А Зара? — спитала [Тамара] несміливо. — Зара?! — очі Божени засиніли теплими вогниками. Вона довго підбирала слова. — У неї велике серце… (Хижняк, Тамара, 1959, 208); Весели́ти (розвесели́ти) се́рце чиє, кому — розважати, заспокоювати кого-небудь. [Василь:] Вірна дружина буде біля його ходити, своїм тихим словом тугу його розганяти, ясними очима серце веселити… (Мирний, V, 1955, 112); — Ти моє серце розвеселила, Марусечко! — дякує Катря. — Дуже вже мені було важко… (Вовчок, І, 1955, 210); Ве́село на се́рці кому, у кого — хтось веселий, у доброму настрої. Він ще більше молився, і на серці так йому було весело (Кв.-Осн., II, 1956, 66); Вийма́ти (ви́йняти) се́рце див. вийма́ти; Вилива́ти (ви́лити) се́рце див. вилива́ти; Ви́рвати з се́рця див. вирива́ти 1; Відбира́ти (відібра́ти) се́рце [й ду́шу] — позбавляти кого-небудь спокою, душевної рівноваги. — Усе бачу перед собою його одного, навіть уві сні уявляється мені його смуглявий вид, привиджуються його чорні очі, неначе він одібрав у мене памороки, одібрав серце й душу (Н.-Лев., VII, 1966, 126); Відво́дити (відвести́) ту́гу від се́рця див. відво́дити; Віддава́ти (відда́ти) се́рце див. віддава́ти; Відігріва́ти (відігрі́ти) змію́ бі́ля (ко́ло) [сво́го] се́рця див. відігріва́ти; Відігріва́ти (відігрі́ти) сер́це чиє — заспокоювати, утішати кого-небудь ласкою, любов’ю. — Ви мене привітали, як рідні: моє серце, мою душу одігріли… (Мирний, І, 1949, 276); Відкра́яти від (од) се́рця — віддати щось особливо дороге. Мені не дали стипендії, і перші два роки я перебивався уроками, а батько мій навіть продав десятину землі. Відкраяв од серця (Довж., І, 1958, 13); Відкрива́ти (відкри́ти) се́рце див. відкрива́ти; Відли́гнути на се́рці див. відли́гнути; Відлягло́ (одлягло́) від (од) се́рця (на се́рці); Відійшло́ (відійде́ і т. ін.) від (од) се́рця у кого, кому — комусь полегшало, хтось заспокоївся, перестав тривожитися, хвилюватися. Одлягло від серця [Олексієві] вже аж тоді, як виїхали [новобранці] по той бік річки на Малярський шпиль (П. Куліш, Вибр., 1969, 297); Василь посміхнувся. Йому вже відлягло від серця (Д. Бедзик, Підземні громи, 1971, 15); У Серафими Іванівни відлягло на серці (Мокр., Острів.., 1961, 83); Задивиться [Олександра] на парубочу красу, і відійде трохи від серця (Коцюб., І, 1955, 64); Від (од) щи́рого се́рця див. щи́рий; Відпочива́є (одпочива́є, відпочи́не, одпочи́не і т. ін.) се́рце чиє — хтось заспокоюється, перестає тривожитися, хвилюватися. І умитеє сльозами Серце одпочине І полине із чужини На свою країну (Шевч., II, 1953, 62); Відпочива́ти се́рцем — те саме, що Спочива́ти се́рцем (див. спочива́ти). Шкода йому стало того давнього, на котрому він серцем одпочивав; шкода стало дитячих літ (Мирний, І, 1954, 324); Від чи́стого се́рця див. чи́стий; Ві́рне се́рце у кого — хтось щиро відданий комусь. Всі, у кого серце вірне Сонцю нашої весни, Сійте зерно, гей! добірне (Рильський, І, 1960, 323); Віщу́є (віщува́ло) се́рце чиє — хтось відчуває (відчув) наближення чого-небудь (перев. неприємного). Серце щось недобре віщує, страх — не страх: якесь темне почуття холодить серце… (Мирний, І, 1949, 288); Чогось їй було сумно, чогось було журно. Наче віщувало серце якесь лихо несподіване (Коцюб., І, 1955, 108); Вклада́ти (вкла́сти) се́рце в кого — що — те саме, що Вклада́ти (вкла́сти) ду́шу (див. вклада́ти 1). — Який батько, яка мати вкладе стільки серця у якогось свого Ягідку, скільки вкладе в тебе Вітчизна! (Гончар, III, 1959, 346); Ворухну́тися в се́рці — з’явитися (про почуття). [Юда:] Досада уперше ворухнулась в мене в серці супроти нього — я її стлумив (Л. Укр., III, 1952, 135); Впива́тися (впи́тися, вп’ясти́ся) п’я́вкою (як п’я́вка) в се́рце чиє — міцно заволодівати чиїми-небудь почуттями. — Це не любов моя, це лихо моє! Це якийсь ворог, і ворог лютий, причепився до моєї душі, вп’явся п’явкою в моє серце (Н.-Лев., VII, 1966, 126); Вража́ти (вра́зи́ти) [в са́ме] се́рце див. вража́ти 1; В са́ме (самі́сіньке) се́рце; До са́мого се́рця — дуже сильно, надзвичайно, глибоко (вражати, хвилювати і т. ін.). Її така важка туга пройняла, такий жаль увійшов у саме серце, якого вона досі ніколи не звідувала (Мирний, III, 1954, 310); Щорс почав говорити. Не голосно, але в кожному його слові було стільки сили, ясності і стриманого гніву, стільки гордості й глибокої любові до великого історичного діла, що натовп, вражений в саме серце, застиг (Довж., І, 1958, 205); Всім се́рцем: а) щиро, гаряче (любити, вірити і т. ін.). — Улюбив Олену усім тілом і душею, і серцем, і усім животом, і бачу сам, що коли її не достану, то або утоплюсь, або удавлюсь (Кв.-Осн., II, 1956, 191); Між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками… Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами!.. (Сос., II, 1958, 313); б) цілком, повністю; всім єством (розуміти кого-небудь, співчувати комусь). Він співчував їм всім серцем і сам радо пішов би в дружину, коли б не його немолоді вже літа (Довж., І, 1958, 291); Знала [Марта], всім дівочим серцем розуміла, що добре хлопцеві з нею (Стельмах, II, 1962, 355); Вціля́ти (вці́лити) в [са́ме] се́рце див. вціля́ти; Га́рно на се́рці кому, у кого — хтось відчуває приємність, має добрий настрій. Вустимкові стає так гарно на серці (Багмут, Опов., 1959, 15); Гаря́че се́рце: а) (у кого, чиє) у когось дуже запальна, войовнича вдача. Молода душа, гаряче серце, викохані на живих дідових переказах про Січ, про бої, про чвари, прохали такого ж палкого живого слова (Мирний, І, 1949, 231); Він сподівався, що ті улюблені згадки, ті улюблені картини битв вгамують гаряче серце, затуплять пишний Тодозин вид (Н.-Лев., VII, 1966, 107); б) (чиє, у кого) у когось дуже чутлива вдача. Бачив він [Т. Шевченко],.. як його рідні брати та сестри конали на панщині, в неволі… Великим жалем та болем проймалося його гаряче серце (Мирний, V, 1955, 312); в) (хто) чутлива, чуйна людина. — Щоби ви знали, що і серед пропащих сотворінь існують великі душі.., зустрічаються гарячі серця, готові віддати увесь свій огонь за щастя ближнього (Хотк., І, 1966, 51); Гаси́ти се́рце чиє — охолоджувати почуття кохання. — Він сам гасить моє серце… А як мені хочеться любити! (Н.-Лев., VI, 1966, 388); Гі́рко на се́рці кому, у кого — комусь дуже прикро, досадно. Метрі зробилося так тяжко на душі, так гірко на серці, що вона аж не всиділа на гребені: встала.. та так і залилася сльозами (Мирний, І, 1949, 409); Гніти́ти се́рце чиє — викликати тяжкий настрій, болісне відчуття. Стала нудьга виглядати його очима, журба невимовна гнітити його душу і серце… (Мирний, І, 1949, 133); Го́лос се́рця — безпосередній вияв почуттів. Хтось давно ще сказав, що спів — то мова душі, то голос серця (Мирний, V, 1955, 416); Дава́ти (да́ти) се́рцю во́лю — не стримувати своїх почуттів, виявляти свої почуття. Дай серцю волю — заведе в неволю (Укр.. присл.., 1963, 622); Він.. дав серцю волю, став батькувати, лаятись… (Мирний, І, 1949, 255); Да́ма се́рця див. да́ма; Дійма́ти (дійня́ти) до се́рця кого — дуже дошкуляти кому-небудь чимсь. Коли тебе завжди хтось підслухає та висліджує, а потім ще й набреше на тебе, то вже хоч який ти спокійний та смирний, а се тебе до серця дійме (Л. Укр., VIII, 1965, 193); Добира́ти (добра́ти, підбира́ти, підібра́ти) ключ (ключа́, клю́чика і т. ін.) до се́рця чийого, кого — знаходити підхід до кого-небудь; входити в довір’я до когось. Від уміння майстра.. знайти найвагоміше слово, дібрати ключ до серця людей залежить значною мірою успіх роботи (Веч. Київ, 2.ХІ 1974, 2); Добира́тися (добра́тися) до се́рця див. добира́тися 1; До́бре се́рце див. до́брий; До́брий се́рцем хто — хтось чуйний, доброзичливий, щирий. — Дітей вона добре гляділа й жалувала. Видко, що вона серцем добра (Н.-Лев., VI, 1966, 326); До глибини́ се́рця див. глибина́; Доклада́ти (докла́сти) се́рця до чого — ставитися до чогось особливо сумлінно, працювати, робити що-небудь щиро, віддано. За останню п’ятирічку врожайність зерновах по його бригаді подвоїлася.., вдвоє щедріше родить кукурудза.. До всього цього доклав рук, серця і безсонних ночей Василь Петрович (Рад. Укр., 12.ХІІ 1973, 2); Доко́ри се́рця — відчуття власної вини. Не тільки надгороди за все те я не жду, а ледве-ледве від власного картання захищаюсь і ледве стримую докори свого серця (Л. Укр., І, 1951, 241); Дохо́дити (дійти́) до се́рця див. дохо́дити; Душе́ю і се́рцем: а) самовіддано, щиро; б) уживається в епістолярному жанрі для виявлення поваги до адресата в кінці листа. Душею і серцем до Вас прихильний П. Рудченко (Мирний, V, 1955, 380); Є се́рце у кого — хтось чуйний, добрий. [Груїчева:] Ідіть, коли у вас є серце, він умирає (Л. Укр., II, 1951, 81); Жа́лість бере́ за се́рце див. жа́лість; Жаль [живи́й] бере́ (взяв, пройма́є, пройня́в) за се́рце див. жаль 1; Жаль ухопи́в за се́рце див. ухопи́ти; Жи́ти (залиша́тися, залиши́тися) в се́рці чиєму — зберігатися в чиїйсь пам’яті, не забуватися. — Його образ, оповитий красою вірності, залишиться назавжди в наших серцях. На честь більшовика-гвардійця — салют! (Гончар, III, 1959, 125); «Цю ж пісню співав Тимофій таким самим грудним сильним голосом, виглядаючи мене увечері. Відходив, дружино моя, по зеленій землі… Тільки й живеш у серці моєму» (Стельмах, II, 1962, 333); Завдава́ти (завда́ти) жа́лю́ се́рцю — те саме, що Завдава́ти (завда́ти) жа́лю́ (див. жаль 1). Не вернеться сподіване, Не вернеться… А я, брате, Таки буду сподіватись, Таки буду виглядати, Жалю серцю завдавати (Шевч., II, 1963, 53); За велі́нням се́рця — те саме, що За по́кликом се́рця (див. по́клик). Він з гордістю говорить, що став пропагандистом 30 років тому за велінням серця (Веч. Київ, 23.VI 1971, 2); Завмира́ти (завме́рти) се́рцем див. завмира́ти; Завойо́вувати (завоюва́ти, здобува́ти, здобу́ти) се́рце чиє, кого — домагатися чиєїсь прихильності, любові. — І криноліни, і пуфи.., і емансипація! Все має тілько одну мету — здобувати серця мужчин (Фр., II, 1950, 302); Заволоді́ти се́рцем чиїм — цілком полонити кого-небудь. Труд спориться, коли співа душа. Хай буде це чи повість, чи поема. Заволодіти серцем поспіша Твоя, ніким не виспівана, тема (Дмит., В обіймах.., 1958, 11); Заворуши́лося се́рце у кого, чиє — хтось відчув пробудження якогось почуття, потяг до кого-небудь. — Душа моя стривожена. Серце одразу заворушилось. Не можу одвести очей од його грізного, трохи навіть страшного виду (Н.-Лев., VII, 1966, 36); Заворуши́лося у се́рці що — з’явилося, виникло (перев. про почуття). Пахощі з липи, теплий холод.. розбудили у його голові якісь незнайомі йому ще думки, щось заворушилося у його серці (Мирний, І, 1954, 281); Заганя́ти [го́стрі] спи́чки у се́рце — дошкуляти комусь чим-небудь. Спершу мені так добре було [у дядька і дядини].. Як же обжилася трохи, то зараз і почали [родичі] гострі спички у серце заганяти (Мирний, І, 1954, 91); Загляда́ти (загля́нути) в се́рце див. загляда́ти; Загра́ло се́рце у кого, чиє — хтось відчув радість, піднесення, задоволення і т. ін. Заграло серце у вівчарів, заблеяли [забекали] вівці, учувши пашу… (Коцюб., II, 1955, 314); Ломницький йшов, похиливши голову. Але він згадав, що зараз побачиться з Марусею, і його серце заграло (Н.-Лев., VI, 1966, 10); Закипа́є (закипі́ло) се́рце [кро́в’ю] див. закипа́ти; Замути́ти се́рце див. замути́ти; Запада́ти (запа́сти) в се́рце див. запада́ти; Запали́лося се́рце у кого, чиє — когось охопило сильне почуття. Єремія не зводив очей з пишного личка гарної козачки.. Запалилось серце одразу, наче якимись чарами (Н.-Лев., VII, 1966, 100); Запа́лювати (запали́ти) се́рце див. запа́лювати; Запекло́ся се́рце див. запіка́тися; За по́кликом се́рця див. по́клик; Засну́ло се́рце чиє — хтось утратив гостроту почуттів, свіжість сприйняття. Ходи собі [на могилу], мій голубе, Поки не заснуло твоє серце, та виспівуй, Щоб люде не чули (Шевч., І, 1963, 54); Заче́рстві́ло (заче́рстві́є і т. ін.) се́рце; Заче́рстві́ле се́рце у кого, чиє — хтось став (стане) байдужим, бездушним. — Хочу, щоб ніколи, ніколи не зачерствіло серце (Стельмах, І, 1962, 587); Ціле життя не знають вони ні ласки, ні доброго слова; зачерствіє в них серце, і вже ніхто, навіть їх діти, не почує від них доброго, щирого слова! (Коцюб., І, 1955, 439); Зачерствілі наші серця, мов рілля через довгу посуху, та за теє не нас ти клени (Л. Укр., І, 1951, 291); Зачіпа́ти (зачепи́ти) [за] се́рце; Зачіпа́ти (зачепи́ти) стру́ни се́рця див. зачіпа́ти; Зашкребло́ (заскребло́) на се́рці див. зашкребти́; Збагну́ти се́рцем див. збагну́ти; Зберіга́ти (зберегти́) в се́рці див. зберіга́ти; З важки́м се́рцем див. важки́й; Звеселя́ти (звесели́ти) се́рце див. звеселя́ти; З відкри́тим (розкри́тим) се́рцем — щиро, без упереджень, відверто (ставитися до кого-небудь, робити щось і т. ін.). [Таня:] А! То ти ще глузувати! І я ще.. йшла до нього миритись. З любов’ю, з відкритим серцем! (Коч., II, 1956, 35); — Допоможіть Василю Васильовичу підняти людей. Переконайте їх, що ми йдемо до них з відкритим серцем, і вони стануть поряд з нами (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 16); — Ну! — вигукнув бадьоро Брюллов… — Розквітайте, Тарасе, для свого народу, зустрічайте нове життя з розкритим серцем (Сміл., Крила, 1954, 118); З (від, од) [усьо́го] се́рця — дуже, сильно; проникливо, щиро. Як добре, що існує Нароч, Як добре, що Дніпро дзвенить, Як слова милого «товариш» З усього серця не любить? (Рильський, III, 1961, 273); Співаючи пісню, од серця голосить [дідусь] і до плачу доводить (П. Куліш, Вибр., 1969, 55); Зв’яли́ти се́рце кому, чиє — завдати душевного болю, спричинитися до страждань. Ті жалі гіркії — вони мені серце зв’ялили! Даремні для нього всі ліки (Л. Укр., І, 1951, 75); Згніти́вши се́рце див. згні́чувати; З до́брого се́рця — по-доброму, не маючи на увазі нічого злого. — Я з доброго серця питаю, — чи то правда, що родичі хочуть паннунцю продати баронові? (Фр., III, 1950, 158); З завмира́нням се́рця див. завмира́ння; З легки́м се́рцем див. легки́й; Знахо́дити (знайти́, пробива́ти, проби́ти, проклада́ти, прокла́сти) доро́гу (шлях) до се́рця чийого — виклика́ти чию-небудь симпатію до себе, домагатися прихильного ставлення, любові і т. ін. Панна Зоня хутко знайшла дорогу до Юзиного серця (Л. Укр., III, 1952, 647); Мені хочеться так підібрати акторів [у фільмі «Мічурін»], дати їм такі ролі, щоб їм найменше довелося пробивати дорогу до вашого [глядача] серця через приклеєні бороди та вуса і найскладніший шлях перевтілювання (Довж., III, 1960, 221); З нелегки́м се́рцем див. нелегки́й; Золоте́ се́рце див. золоти́й; З чи́стим се́рцем див. чи́стий; З щи́рим се́рцем; Щи́рим се́рцем див. щи́рий; З щи́рого се́рця див. щи́рий; Іти́ (йти) від се́рця — відзначатися щирістю, відвертістю, проникливістю (про слова, клятву і т. ін.). І хоч нічого особливого в Марисиній мові не було, — були то звичайнісінькі, майже сентиментальні слова втіхи, але, може тому, що йшли вони від серця і що вчула мати в них щире вболівання за свого сина, двоє людей цих — на подив іншим — одразу, видно, порозумілися (Гончар, Бригантина, 1973, 100); Ї́сти собі́ се́рце; Карта́тися се́рцем — мучитися, каратися. — Я сама на себе гніваюсь… — Ото вже й не варт, — вихопилась Соломія. — Нащо собі серце їсти. Воно ще молоде… (Кучер, Трудна любов, 1960, 335); Він у темниці, в кайдани закутий, Тяжко картаючись серцем, сидить (Л. Укр., І, 1951, 337); Ка́менем лягти́ на се́рце див. ка́мінь; Ка́менем упа́сти на се́рце — те саме, що Ка́менем лягти́ на се́рце (див. ка́мінь). Він і тепер не плакав, не ридав, На очах в його сльози не блищали, — Вони на серце каменем упали (Л. Укр., І, 1951, 31); Ка́мінь з (із) се́рця скоти́вся у кого, кому — комусь стало морально легше, спокійніше. Наша Оксана одужала, пише, що вже має добрий настрій.. То вже комусь один камінь з серця скотився (Л. Укр., V, 1956, 429); Ка́мінь ліг на се́рце; Камі́ння лягло́ на се́рце чиє — комусь стало морально тяжко. Впала .. Пашка на своє самітнє ліжко під дахом великого будинку. Оросилася подушка, каміння лягло на серце (Хотк., І, 1966, 126); Кам’яне́ (камі́нне) се́рце; Се́рце з ка́меню (з камі́ння) чиє, у кого — хтось дуже жорстокий, бездушний. Гей, царю тьми! Наш лютий во́роже!.. Боїшся ти, що грізні смутні гуки Пройняти можуть і кам’яне серце (Л. Укр., І, 1951, 125); Ширяєв скоса, з-під насуплених брів, поглянув на художника. Але чиє кам’яне серце не зворушать похвали і лестощі..? (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 98); Як захистити її [правду] там, де навколо камінь, кам’яниці і серця із каміння? (Стельмах, І, 1962, 384); Кипи́ть (кипі́ло) се́рце див. кипі́ти; Кі́шки скребу́ться в се́рці див. скребти́ся; Колупа́ти се́рце; Колупа́ти на се́рці див. колупа́ти; Колупну́ло за се́рце див. колупну́ти; Коти́ скребу́ть (скребли́) на се́рці див. скребти́; Коти́ шкребу́ть на се́рці див. кіт; Коха́ти (люби́ти) [ці́лим] се́рцем — дуже любити. — Ви певно самі помічаєте, панно Анельо.. Я вас кохаю.. щиро, без краю, цілим серцем кохаю… (Коцюб., II, 1955, 260); Землі своєї зелень та блакить Любив я серцем (Рильський, II, 1946, 146); Кра́ється (кра́ялося) се́рце див. кра́ятися; Кра́яти ноже́м по се́рцю — те саме, що Кра́яти се́рце (ду́шу) (див. кра́яти). Вітер почина грати на далекім воринні.. Дз-з-и-и.. Висотує жили і крає ножем по серцю (Коцюб., II, 1955, 321); Кра́яти се́рце див. кра́яти; Крива́вити се́рце див. крива́вити; Крива́виться се́рце див. крива́витися; Крик се́рця — вияв великого відчаю. — Остапе!.. — з розпукою волає душа. — Соломіє-є!..— доноситься до неї крик серця (Коцюб., І, 1955, 387); Кри́хітка се́рця — про рідну дитину. Біля боку лежить її втіха й надія, спочиває її крихітка серця, що вона з таким болем одірвала від свого й пустила на світ окремим життям (Мирний, IV, 1955, 293); Кров се́рця — найдорожче, що може віддати людина заради кого-, чого-небудь. Я не на те, слова, ховала вас і напоїла кров’ю свого серця, щоб ви лилися, мов отрута млява, і посідали душі, мов іржа (Л. Укр., І, 1951, 191); Із воїнами йшов поет [Якуб Колас], незримий, Проти фашистських танків і гармат. Те, що писали ви в ті дні, — не рими, Не вірші, ні! Це більше у сто крат: Це серця кров, це благородна рана… Пишайтеся ж медаллю партизана! (Рильський, III, 1961, 116); Куса́ти за се́рце — дошкуляти, завдавати страждань (про образу і т. ін.). Гірка образа давила її за душу, кусала за серце (Мирний, IV, 1955,125); Ле́гко на се́рці див. ле́гко; Лежа́ти ка́менем на се́рці — гнітити, мучити морально. Першою найболючішою втратою для нього була смерть Юрія Брянського.. Каменем вона тепер лежала на серці… (Гончар, III, 1959, 131); Лежа́ти на се́рці див. лежа́ти; Луна́ти у се́рці див. луна́ти; Ма́ти бо́га в се́рці, заст.— бути совісним, жалісливим; Ма́ти ка́м’яне (ка́мінне) се́рце — бути жорстоким, бездушним. Никанор уже в снах і наяву бачить себе підпанком. І таки стане ним, бо камінне серце має чоловік — рідного батька за копійку продав би (Стельмах, Хліб.., 1959, 14); Ма́ти на се́рці що до кого — бути небайдужим до когось; Ма́ти се́рце з пе́рцем — бути запальним, уїдливим; бути схильним до насмішок. — Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем, — сказав Карпо (Н.-Лев., II, 1956, 265); Ми́лий се́рцю чиєму — особливо близький, приємний, рідний комусь. Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини, лишаючи на рідній землі все дороге, все миле його серцю (Коцюб., І, 1955, 335); Схрестилися, закам’яніли невсипущі руки, що за свого життя так жваво рвалися до роботи.. на славу милої його серцю України! (Мирний, V, 1955, 316); Млі́ти се́рцем за кого — турбуватися про кого-небудь, уболівати за когось. Вночі не спить [Катря], його доглядає, вдень серцем за його мліє, коли робота одірве від його на яку хвилину (Мирний, IV, 1955, 296); Молоді́ти (помолоді́ти) се́рцем див. молоді́ти, помолоді́ти; Му́ка (му́ки) се́рця — тяжкі страждання. — Нема краю моєму гніву! Нема сили знести муки серця! (Н.-Лев., VII, 1966, 144); Му́лити се́рце кому, чиє — непокоїти, бентежити кого-небудь. Ця думка мулила йому серце, йшла за ним усюди, як тінь (Коцюб., І, 1955, 89); Му́ляє (му́лило) [щось] на се́рці; Му́лько на се́рці кому, у кого — комусь неспокійно, бентежно. Дивно все якось посміхався [Гай], мружачись при цьому так, наче збирався чхнути. Видно було, що на серці йому щось муляє (Гончар, III, 1959, 37); На другий день мені було недобре. Щось мулило на серці (Коцюб., І, 1955, 259); Надвечір Дмитрик помічає, що йому чогось мулько на серці (Коцюб., І, 1955, 134); Му́чити се́рце чиє — завдавати кому-небудь страждань. [Маруся (Припада до його..):] Що се я? що се я?.. Геть, геть від мене… Не муч мого серця (Мирний, V, 1955, 106); М’яке́ се́рце у кого; М’яки́й се́рцем хто — хтось добрий, доброзичливий, довірливий. Їм здавалося, що сором’язливість почуттів найкраще прикрити від чужого ока шкаралупиною насмішки чи й масним словом, щоб ніхто не подумав, що парубок має м’яке серце (Стельмах, І, 1962, 400); Типово український склад обличчя, рівне високе чоло, а найбільше — то довгі сиві вуса.. завжди вводили в обман м’якого серцем любителя української старовини (Хотк., І, 1966, 80); Наверта́ти (наверну́ти) се́рце чиє до кого — сприяти зближенню кого-небудь, викликати почуття кохання у когось. — Може, один бог наверне її серце до мого Романа (Н.-Лев., VI, 1966, 400); На дні в се́рці; На дно се́рця; З (зо) дна се́рця див. дно; Надрива́ти (надірва́ти) се́рце див. надрива́ти; Надса́джувати (надсади́ти) се́рце див. надса́джувати; Наляга́ти (налягти́) на се́рце — охоплювати кого-небудь (про сум, тугу, тривогу і т. ін.). «Співаю я, співаю, та й досі не доспівалась до своєї долі… І весело мені, і чогось сум вже налягає на моє серце», — думала Соломія (Н.-Лев., VI, 1966, 344); Я спав у клуні. Тьма тривоги чомусь на серце налягла, і снив про огняні дороги, куди я вийшов із села (Сос., II, 1958, 401); На се́рце мов (немо́в, на́че і т. ін.) хто ка́мінь наверну́в — комусь стало морально тяжко. — Сни такі недобрі верзлися, — хвалиться [Мотря] бабі. — На серце наче хто камінь навернув (Мирний, І, 1949, 291); На се́рці ва́жко [та тя́жко] (тя́жко) кому, у кого — у когось гнітючий настрій. На серці важко та тяжко, і річ не йде на лад (Мирний, V, 1955, 341); Шура, здри
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 141.