Голосами віщої давнини - Сторінка 47

Залучаючи свідчення старожитніх дослідників та да-ні різноманітних джерел – хронік, літописів, грамот, фольк-лористики, — авторові вдалося окреслили провідні ареали фо-рмування роду Сасів, якими, для різних гілок цієї спільноти, слугували Саксонія, Трансільванія, Угорщина, Поль-ща,Україна, Литва та чимало інших країн і країв. Зокрема, з'ясовуючи історію появи представників гербу сасів у Гали-чині, автор мовить таке:

"Не вказуючи на причини відходу Драго-Сасів із Сак-сонії або Саської землі, проте доповнюючи одисіаду роду ві-домостями про його участь у хрестових походах, польський хроніст Бартош Папроцький у праці "Herby rycerstwa polskiego, zebrine i wydane r. 1584" писав, що "початок гербу Сас із Саксонії, тому так і називається. З Саксонії Драго-Саси пішли в хрестовий похід, а потім були на Уграх, звідки при-були на службу до руського князя Данила, а потім його сина Лева. Осівши у Руській землі, завели сім'ї та в різних родах тим гербом послуговувалися, мали свої печатки і самого Гуйда батьком звали".

Ну а ким насправді доводився їм Гуйд і який вигляд мав герб Сасів, дізнаємося з іншого посилання на названу працю Папроцького: "Польські хроністи не подають дати прибуття Драго-Сасів у Галицьку Русь на чолі зі Стефаном, сином мараморського воєводи Саса. Проте зазначають, що в 1367 р. король наділив Стефана декількома селами, зокрема, Риботичами у Саноцькій землі. Натомість у "Herbachі…" уточнюється, що близько 1236 р. до князя Данила прибув на службу комет Гуйд із власною хоругвою лицарів. В обох ви-падках прибульці мали герб із жовтим півмісяцем ріжками догори, двома жовтими зірками над ним і стрілою зі скерова-ним догори вістрям; усі елементи герба були розміщені на блакитному полі".

Досить ґрунтовно розглянуто також у книзі аспекти сасівської колонізації в Трансільванії та Волощині. Крім то-го, читач зустріне в даному виданні прізвища кількасот ро-дин, що, на думку автора, належать до роду Драго-Сасів, це, зокрема, Бачинські, Зілинські, Височанські, Ільницькі, Куль-чицькі, Матківські та багато інших, серед яких уважний чи-тач, можливо, віднайде і прізвище, співзвучне своєму влас-ному.

Втім, одразу ж хотів би застерегти й автора, і читача з приводу методики зібрання автором усіх сасів у – рід Сасів та під герб Сасів. Річ у тім, що, як бачимо із різних джерел, упродовж кількох віків "сасами" називали всіх вихідців із Сасовії, тобто із Саксонії. Та з цього ще не випливає, що всіх їх можна зараховувати до роду Сасів, а тим паче – до гербу Сасів. Тисячі й тисяч людей, які походять з Гуцульщини на-зивають себе "гуцулами". Але це ще не дає підстави групі людей, для яких етнічна самоназва "гуцул" стала офіційним прізвищем, зараховувати всіх їх до свого роду; так само, як людині з прізвищем Баварець зась вважати своєю ріднею всіх, хто, походячи з Баварії, зберігає самоназву "баварець". Те ж саме стосується бойків, лемків, волохів, хорватів…

Тобто на емоційному рівні будь-який сас може родича-тися, з ким йому заманеться, зрештою, всі люди – брати; про-те для наукового, дослідницького підходу в багатьох випад-ках потрібні аргументи вагоміші.

Безсумнівно, привертають увагу невеличкі розвідки ав-тора, присвячені "національній церкві" і просвітництву в житті сасів, в яких ідеться про обряди, традиції та вірування в сасівських громадах; а також — пам'ятним знакам та спору-дам у сасівських містечках та селах, значну кількість яких теж названо й історично більш-менш докладно охарактеризо-вано.

Відтак вражає перелік імен історичних постатей, яких із більшою чи меншою вірогідністю справді можна за-лучати до сасівського родоводу. Адже серед них віднаходимо і письменників Івана Франка та Андрія Чайківського, і геть-манів Петра Сагайдачного та Івана Виговського; і героя обо-рони Відня під час турецької навали Юрія-Франца Кульчиць-кого, і цілу плеяду діячів із роду Шептицьких. Зустрічаємо в цьому переліку одного з українських першоуніатів, єпископа Кирила Терлецького та доньку самбірського старости Мари-ну Мнішик, дружину Самозванця, галичанку, яку бурхлива доля винесла аж на холодний, од віку политий кров'ю мос-ковський трон. А кому не відома співачка Соломія Круше-льницька — з великого і знаного роду Крушельницьких?..

Тобто можна з упевненістю сказати, що Михайло Тер-лецький доклав чимало дослідницьких і краєзнавчих зусиль, аби дати читачеві якомога повніше уявлення про гербово-родову спільноту Драго-Сасів. Та водночас, при уважному прочитанні його твору, виникає і кілька суттєвих, на мій по-гляд, зауважень.

2

У, вочевидь, рукою самого автора, але від третьої осо-би, писаній анотації до книжки "Часопростір роду Драго-Сасів" зазначається, що він, тобто Михайло Терлецький, " через систематизовану ним компіляцію відомостей різних ав-торів намагався відтворити історію зародження і становлення роду Драго-Сасів". Про компілятивність свого дослідження, яке "хоча і побудоване в основному за компілятивним прин-ципом…", говорить автор і в розлогій "Післямові".

З цього приводу мушу сказати таке. Чому компілятив-ність в усі віки вважали непростимим дослідницьким гріхом? Відповідь на це запитання закладена в самій суті терміну "компілятивність", з якої випливає, що під нею розуміють поєднання результатів чужих досліджень, думок, поглядів, без самостійного опрацювання писемних та інших інформа-ційних джерел, без їх практичного осмислення.

Якщо бути справедливим, то без певних доз компіляти-вності, подібні дослідження і не можуть обійтися, оскільки відомості з історії певних родів, лицарських орденів, окремих громадських інституцій авторам так чи інакше доводиться визбирувати по сотнях різноманітних публікацій своїх попе-редників.

Але мудрість автора подібної праці полягає в тому, щоб, по-перше, максимально авторизувати запозичені відо-мості, загнавши їх у цитати, з відповідним посиланням на першоджерела, а по-друге, так само максимально примусити їх працювати на провідну ідею, на мету дослідження, заанга-жовуючи всі набуті цитати і посилання на те, щоб вони окре-слювали, доповнювали, підсилювати, зрештою, навіть дода-вали полемічності власним твердженням, гіпотезам чи сумні-вам.

Й ось із таким підходом до матеріалу у Михайла Тер-лецького, в книжці " Часопростір роду Драго-Сасів", в якій поєднуються основи усіх його попередніх видань тієї ж тема-тики — "Трак часу Драго-Сасів", "Контури роду Драго-Сасів", "Чин роду Драго-Сасів", "Драго-Саси на тлі століть" та ін-ших, — виникають певні проблеми.

Нічтоже сумняшеся, автор, людина за фахом і працею своєю далека від історії, і взагалі від гуманітарних сфер, ско-мпельовує цілі розділи з проблематики походження та фор-мування слов'янського світу та загарбницьких походів військ Римської імперії; побіжно і дуже поверхово намагається ви-класти нам історичні довідки про буття і походи кельтів, скі-фів, сарматів, гунів, даків, готів, волохів та безлічі інших племен і народів.

Саме в такому запалі вселенського всезнайства Михайло Терлецький компонує в своїй локальній за задумом книжці про походження роду Драго-Сасів значні розділи, з відляку-ючими для того, пересічного читача, на якого ця книжка роз-рахована, наукоподібними назвами:

"Ареали культур правітчизни слов'ян; міжетнічне змішу-вання в контактних зонах ареалів"; "Римська цивілізація; фо-рмування європейських етноспільнот"; "Панування кельтів і розширення впливів латенської культури. Спад військової активності кельтів. Кочівники у Подністров'ї"; "Слов'яно-готське співжиття. Ототожнення найдавніших слов'ян з ве-недами, антами і склавінами. Трансформація етнонімів, спо-ріднених з "венди-венеди" ( тобто тут уже бачимо натяк і на спробу втрутитися в історико-філологічну полеміку); "Рома-нізація і християнізація населення східного римського поко-рдоння. Підкорення римлянами даків у Трансільванії. Римсь-ка провінція Дакія"; "Криза Римської імперії. Нашестя етно-спільнот зі Сходу. Нові державні утворення. Вторгнення гун-нів на Подунав'я. Етноніми "скіфи", "гуни" як збірної назви племінних спільнот"; "Утворення Візантійської або Східної Римської імперії; візантійські джерела про слов'янські спіль-ноти…".

І в такому ж дусі сформовано ще з десяток розділів, назви яких я не відтворюю тільки за браком місця та з поваги до шанованого мною читача. До слова, з приводу поваги до читача, якої повинен свято дотримуватись автор будь-якого видання… До чого, власне, прагнув автор книжки, заявленої як локальне дослідження роду Драго-Сасів, компелюючи всі ці розділи про даків, готів, гунів, кельтів, римлян, сарматів? Хотів переконати нас, що саме представники роду Драго-Сасів знаходилися в передових дозорах кельтів та верхово-дили в готських племенах; що саме драго-саси вели за собою римські легіони та мріяли породити сарматів, яко предків польської еліти?

Кажете, ні, він мав на увазі не це? Тоді що ж? Кожен, хто полінується піти до бібліотеки, може зайти до Інтернету і знайти там виклади праць Геродота, Плінія Старшого, Таци-та, Йордана, а також пізніших авторів, імена яких давно сфо-рмували плеяди "норманістів", "елліністів" "панславістів", "германістів". Ну а менш ліниві все ж таки зазирнуть хоча б до своєї домашньої бібліотеки, щоб віднайти там одинадця-титомну "Історію України-Руси" М. Грушевського, досить ґрунтовне дослідження В. Барана "Ранні слов'яни між Дніст-ром і Прип'яттю"; а ще — праці В. Антоновича, Д. Дорошен-ка, Я. Длугоша, М. Брайчевського, М. Драгоманова і бага-тьох-багатьох інших.

І нарешті, найбільш "продвинуті", просто увійдуть до "Вікіпедії", або ж візьмуть до рук один із численних вузівсь-ких, чи навіть шкільних, підручників з історії, і знайдуть там усе те, про що їм запрагнеться дізнатись. Тобто в будь-якому випадку до історичного лікбезу від М. Терлецького вдаватися їм не доведеться.

Та біда все ж таки не в цьому. Як уже мовилося, пере-важна більшість отих популяризаторських розділів не мають, та й не можуть мати, абсолютно ніякої прив'язки до роду Са-сів – ось що вражає у цій книжці. Або ж рід Сасів має до них таку ж прив'язку, як кожен із нас – до позашлюбної родини Адама з Євою.

Відчуваючи невмотивованість цього поверхового іс-торичного популяризаторства, автор вдається в анотації до того аргументу, що, мовляв, у книзі "подано інформацію про племінні і державні утворення в середньовічні часи, в яких зароджувалася сасівська спільнота".