Іліада - Сторінка 67
- Гомер -
Руки свої на убивстві втомивши,
27] З річки Ахілл дванадцять забрав юнаків ще живими,
28] Щоб за Патроклову, сина Менойта, смерть одплатити.
29] Витяг з води їх, од страху чмелених, мов оленів юних,
30] Руки назад їм скрутив покроєним рівно ремінням,
31] Що на собі вони зверху на тканих хітонах носили,
32] Й товаришам передав одвести до човнів глибодонних,
33] Сам же до річки вернувся, весь повен жагою убивства.
34] Трапився там Лікаон йому, син Дарданіда Пріама,
35] Що вибігав із води, той самий, кого він, напавши
36] Раптом вночі, застав у саду його рідного батька
37] І захопив у полон, тоді як той гострою міддю
38] Віття смоковниць зрізав молодих для поруччя на повіз.
39] Тут несподіваним лихом Ахілл надійшов богосвітлий.
40] Бранця на Лемнос продав він тоді, збудований гарно,
41] На корабель посадивши, — купив його син Іасона.
42] А Етіон, із Імбрії гість, заплативши великий
43] Викуп, звільнив і в Арісбу його відіслав богосвітлу.
44] Втікши відтіль, незабаром дістався він отчого дому.
45] З Лемносу так повернувшись, із друзями днів одинадцять
46] Він веселивсь. На дванадцятий — бог його в руки Ахілла
47] Раптом оддав, а той його мав до оселі Аїда
48] Перепровадити, хоч не хотів він туди відпливати.
49] Зразу ж помітив його прудконогий Ахілл богосвітлий,
50] Як без щита і шолома, без списа, він зовсім був голий:
51] Все поскидав-бо із себе, тікаючи з річки, і потом
52] Весь знемагав він, і мліли йому від утоми коліна.
53] З запалом мовив Ахілл до свойого відважного духу:
54] "Леле! Великеє диво на власні бачу я очі!
55] Знову трояни відважні, яких у бою повбивав я,
56] Мають на ясний виходити світ із підземної пітьми,
57] Так же, як цей повернувся, уникнувши смертної днини,
58] Проданий мною на Лемнос священний, і сивого моря
59] Глиб не затримав його, хоч узяв багатьох проти волі.
60] Отже, сьогодні гострого списа мойого зазнає
61] Він на собі, що довідався я і упевнився серцем,
62] Чи він повернеться знов відтіля, чи його не відпустить
63] Життєподавча земля, що й сильніших мужів не пускає".
64] Так він, ждучи, міркував. А той до Ахілла бентежно
65] Сам наближавсь, щоб коліна з благанням обняти, душею
66] Прагнув-бо смерті лихої уникнути й чорної Кери.
67] Ратищем довгим уже замахнувся Ахілл богосвітлий,
68] Щоб його вдарить, а той нахилився, підбігши, й коліна
69] Міцно обняв йому. Спис пролетів над плечем і уп'явся
70] В землю, порив свій жадаючи тілом наситити людським.
71] Той же, одною рукою з благанням обнявши коліна,
72] Другою міцно вхопив і тримав мідногострого списа
73] І, до Ахілла звертаючись, слово промовив крилате:
74] "Змилуйся, зглянься, Ахілле, тебе на колінах благаю!
75] Перед тобою-бо, паростку Зевсів, благальник достойний:
76] В тебе першого я споживав від дарунків Деметри
77] В день, коли ти захопив мене в нашім саду врожаїстім
78] І, відірвавши від батька й від друзів, на Лемнос священний
79] Бранця продавши, аж сотню биків ти за мене одержав.
80] Нині ж я втроє б тобі заплатив. Лиш дванадцять минуло
81] Днів як, стільки зазнавши біди, до свого Іліона
82] Я повернувся. І знову мене віддає в твої руки
83] Доля лиха. Ненависний, як видно, я Зевсові-батьку,
84] Що в твої руки віддав мене. Коротковічним родила
85] Мати мене Лаотоя, дочка староденного Альта, —
86] Альта, який войовничим правує народом лелегів,
87] Владар в Педасі нагірнім, при березі Сатніоенту.
88] Донька його серед інших Пріама дружиною стала.
89] Двох вона нас породила, й обох ти життя нас позбавиш!
90] Вже одного із нас, богоподібного ти Полідора,
91] В лавах передніх приборкав, уразивши ратищем гострим.
92] Нині й зі мною це станеться лихо. Уже не надіюсь
93] Рук я уникнуть твоїх, якщо бог їх до мене наблизив.
94] Тож тобі інше скажу я, а ти це прийми в своє серце:
95] Не убивай мене! Гектор — мій брат не єдиноутробний,
96] Той, що твого могутнього вбив щиросердого друга".
97] Так до Ахілла з благанням уклінним звертався Пріамів
98] Син світлосяйний, та в відповідь слово почув неласкаве:
99] "Не говори мені, блазню, про викуп, облиш ці розмови!
100] Поки Патрокла ще не настигла смертельна година,
101] Серцю моєму було іще любо помилувать часом
102] Трої синів, — багатьох я, узявши живцем, перепродав.
103] Нині ж тому не уникнути смерті, кого мені прямо
104] В руки віддасть божество біля мурів оцих іліонських,
105] Був би то хто із троян чи тим більш — із нащадків Пріама.
106] Отже, мій любий, умри! І чого це тобі так тужити?
107] Вмер же Патрокл, а кращий од тебе він був набагато!
108] Що ж ти, не бачиш, який я могутній та ще й уродливий?
109] Славного батька я син, і мати у мене — богиня.
110] Але й на мене є смерть, і Доля чигає всевладна.
111] Буде то вранці уже, чи надвечір, чи саме опівдні, —
112] Хтось і до мене надійде в бою й відбере мою душу,
113] Списом ударивши гострим чи з лука сягнувши стрілою".
114] Мовив він так. А у того і серце, й коліна ослабли.
115] Списа свого уронив і на землю осів, розпростерши
116] Руки обидві. Ахілл же свій вихопив меч двоєсічний
117] І коло шиї в ключицю ударив, аж глибоко в тіло
118] Гострений меч увігнавсь. Лікаон повалився на землю
119] Ницьма, і чорною кров'ю навколо земля обагрилась.
120] Тіло за ноги вхопивши, у річку Ахілл його кинув
121] І, похваляючись, слово до нього промовив крилате:
122] "От і лежи там між рибами! Будуть вони невідчутно
123] Кров тобі з рани вилизувать. Мати тебе не оплаче,
124] Опорядивши на ложі. Скамандр вировий твоє тіло
125] В хвилях своїх понесе аж у лоно безкрайого моря.
126] Граючи в плесах морських, із чорної вигулькне хлані
127] Риба, щоб білим, смачним Лікаоновим жиром живитись.
128] Згиньте ж усі, поки ми в Іліон увійдемо священний,
129] Я — женучи вас, а ви — утікаючи швидко від мене.
130] Не допоможе й Потік вам, що в вирі сріблястому котить
131] Хвилі свої, хоч би й скільки биків ви несли йому в жертву
132] Й коней живими у вир йому кидали однокопитих.
133] Всі ви загинете долею злою й заплатите вповні
134] І за Патроклову смерть, і за чорну загибель ахеїв,
135] Що біля бистрих човнів, як мене не було, ви побили".
136] Мовив він так. І розігнавсь Потік своїм серцем сильніше,
137] В мислях почав міркувать, богосвітлого як би Ахілла
138] Змусити бій припинить, од троян одвернути загибель.
139] Син же Пелеїв тим часом із списом своїм довготінним
140] Астеропея настиг, віддать його прагнучи смерті, —
141] Сином той був Пелегона, якого на світ породили
142] Аксій широкотечійний і Акессамена-державця
143] Старша дочка Перібоя, — він з нею з'єднався в коханні.
144] Кинувсь до нього Ахілл, а той, гострі два держачи списи,
145] Вийшов із річки назустріч. Уклав йому в серце відвагу
146] Ксант у гніві тяжкім за загублених воїнів юних,
147] Що вздовж ріки повбивав їх без жалю Ахілл прудконогий.
148] Тож як, один на одного йшовши, зійшлись вони близько,
149] Перший промовив тоді прудконогий Ахілл богосвітлий:
150] "Хто і з яких ти мужів, що посмів мені вийти назустріч?
151] Діти бездольних усі, хто з моєю відвагою стрівся".
152] В відповідь мовив йому осяйливий син Пелегонів:
153] "Духом великий Пеліде, навіщо про рід мій питаєш?
154] Я із Пеонії буйнородючої, дальнього краю,
155] Воїв пеонських при довгих списах я привів із собою,
156] Вже одинадцятий день як прибув я до стін Іліона.
157] Рід же мій Аксій почав, що потоком широким струмує,
158] Аксій, що кращої річки й немає у цілому світі.
159] Він списоборця родив, Пелегона, від нього ж, як кажуть,
160] Я народивсь. Повоюймо ж тепер, світлосяйний Ахілле!"
161] Так він з погрозою мовив. І зразу ж Ахілл богосвітлий
162] Ясен підняв пеліонський. Двома в нього кинув списами
163] Астеропей, бо був на обидві руки боєздатний.
164] Списом одним йому в щит він ударив, проте не пробивши
165] Того щита: перешкодило золото, божий дарунок.
166] Списом же другим Ахіллові він на правиці подряпав
167] Лікоть, і чорная бризнула кров. Та жадливе до тіла
168] Ратище гостре, над ним пролетівши, у землю вп'ялося.
169] Зразу ж тоді і Ахілл, бистролетний свій ясен піднявши,
170] В Астеропея метнув, щоб життя його тут же позбавить.
171] Схибив, проте, він і вцілив у берег ріки крутобокий, —
172] До половини встромився в те урвище спис ясеновий.
173] Сам же Пелід від стегна свій вихопив меч гостролезий
174] І на троянина кинувсь. Та марно вже тойґнамагався
175] Вирвати з кручі рукою могутньою ясен Ахіллів.
176] Тричі його він розхитував, прагнучи вирвати з ґрунту,
177] Тричі втрачав свою силу. Вчетверте хотів він зігнути
178] І пополам розламать ясеновий спис Еакідів,
179] Тільки ж раніше Ахілл з нього вирвав мечем його душу.
180] В черево біля пупка він поцілив його, і на землю
181] Вилились нутрощі всі, і позбувсь він дихання, і пітьма
182] Очі йому вповила. Ахілл до грудей його кинувсь,
183] Весь обладунок зірвав і так, похваляючись, мовив:
184] "Так і лежи! Змагатись з потомком могутнього Зевса
185] Навіть нащадкам Потоку бурхливого все ж непосильно.
186] Ти говорив, що від бога ти широкохвилого родом,
187] Я ж від великого батька Кроніда походженням гордий.
188] Від Еакіда Пелея-бо я народився, численних
189] Володаря мірмідонян, Еак же від Зевса походить.
190] Скільки могутніший Зевс за потоки, що в море збігають,
191] Стільки могутніші й Зевса потомки, ніж діти потоків.
192] Перед тобою великий Потік, — якби міг, то за тебе
193] Він заступився б, — та з Зевсом Кронідом змагатись нелегко.
194] З ним не зрівняється ні Ахелой, течією могутній,
195] Ні Океану-ріки глибохвилої сила велика,
196] Що випливають із нього і ріки, і море широке,
197] Води потоків, джерел, і струмків, і криниці глибокі.
198] Але жахається й він блискавиці великого Зевса
199] Й грому страшного, коли той з небесних висот загуркоче".
200] Так він сказав, і мідного списа із урвища вирвав.
201] Астеропея ж, дихання позбавивши, кинув лежати
202] В чистім піску, де чорная хвиля його заливала.
203] Риби й в'юнисті угри навколо в воді метушились,
204] Тлустощі жирні із нирок його обгризаючи смачно.
205] Сам же Ахілл до пеонів вирушив збройнокомонних,
206] Що полохливо уздовж вирової ріки утікали,
207] Щойно побачивши, як з них найкращий у січі жорстокій
208] Впав від руки і меча безпощадного сина Пелея.
209] Далі він ще Терсілоха й Мідона убив, Астіпіла,
210] Мнеса і Трасія, з ними ж і Енія та Офелеста.
211] Ще багатьох повбивав би пеонів Ахілл прудконогий,
212] Та розгнівавсь на нього Потік тоді глибокохвилий,
213] Постать прибравши людську, і гукнув із глибин буйнохвилих:
214] "Гей, ти, Ахілле, від інших сильніший, в зухвальстві жахливий
215] Більше за всіх! Тобі завжди богове сприяють безсмертні!
216] А як Кротон троян тобі видав тепер на поталу,
217] В поле жени їх од мене і справу чини там жахливу.
218] Повні-бо трупів мої привабливо лагідні води,
219] Й течій своїх я не можу пробить до священного моря,
220] Трупами стиснутий в гирлі, а ти все зухвало вбиваєш!
221] Годі уже, перестань! Мене жах обіймає, владарю!"
222] Відповідаючи, мовив до нього Ахілл прудконогий:
223] "Хай буде так, як сказав ти, паростку Зевсів, Скамандре!
224] Знищення ж високодумних троян не раніш припиню я,
225] Ніж зажену в Іліон їх і в битві поміряю сили
226] З Гектором — він подолає мене, чи його я здолаю".
227] Мовив це й знов за троян він узявся, на бога подібний.
228] До Аполлона звернувся Потік тоді глибокохвилий:
229] "О срібнолукий, дитино Кронідова, що ж ти наказу
230] Зевса не слухаєш? Він же тобі заповідував пильно,
231] Ставши при війську троян, боронити їх, поки не зійде
232] Сутінь вечірня і пітьмою ниви родючі не вкриє".
233] Так він сказав.
27] З річки Ахілл дванадцять забрав юнаків ще живими,
28] Щоб за Патроклову, сина Менойта, смерть одплатити.
29] Витяг з води їх, од страху чмелених, мов оленів юних,
30] Руки назад їм скрутив покроєним рівно ремінням,
31] Що на собі вони зверху на тканих хітонах носили,
32] Й товаришам передав одвести до човнів глибодонних,
33] Сам же до річки вернувся, весь повен жагою убивства.
34] Трапився там Лікаон йому, син Дарданіда Пріама,
35] Що вибігав із води, той самий, кого він, напавши
36] Раптом вночі, застав у саду його рідного батька
37] І захопив у полон, тоді як той гострою міддю
38] Віття смоковниць зрізав молодих для поруччя на повіз.
39] Тут несподіваним лихом Ахілл надійшов богосвітлий.
40] Бранця на Лемнос продав він тоді, збудований гарно,
41] На корабель посадивши, — купив його син Іасона.
42] А Етіон, із Імбрії гість, заплативши великий
43] Викуп, звільнив і в Арісбу його відіслав богосвітлу.
44] Втікши відтіль, незабаром дістався він отчого дому.
45] З Лемносу так повернувшись, із друзями днів одинадцять
46] Він веселивсь. На дванадцятий — бог його в руки Ахілла
47] Раптом оддав, а той його мав до оселі Аїда
48] Перепровадити, хоч не хотів він туди відпливати.
49] Зразу ж помітив його прудконогий Ахілл богосвітлий,
50] Як без щита і шолома, без списа, він зовсім був голий:
51] Все поскидав-бо із себе, тікаючи з річки, і потом
52] Весь знемагав він, і мліли йому від утоми коліна.
53] З запалом мовив Ахілл до свойого відважного духу:
54] "Леле! Великеє диво на власні бачу я очі!
55] Знову трояни відважні, яких у бою повбивав я,
56] Мають на ясний виходити світ із підземної пітьми,
57] Так же, як цей повернувся, уникнувши смертної днини,
58] Проданий мною на Лемнос священний, і сивого моря
59] Глиб не затримав його, хоч узяв багатьох проти волі.
60] Отже, сьогодні гострого списа мойого зазнає
61] Він на собі, що довідався я і упевнився серцем,
62] Чи він повернеться знов відтіля, чи його не відпустить
63] Життєподавча земля, що й сильніших мужів не пускає".
64] Так він, ждучи, міркував. А той до Ахілла бентежно
65] Сам наближавсь, щоб коліна з благанням обняти, душею
66] Прагнув-бо смерті лихої уникнути й чорної Кери.
67] Ратищем довгим уже замахнувся Ахілл богосвітлий,
68] Щоб його вдарить, а той нахилився, підбігши, й коліна
69] Міцно обняв йому. Спис пролетів над плечем і уп'явся
70] В землю, порив свій жадаючи тілом наситити людським.
71] Той же, одною рукою з благанням обнявши коліна,
72] Другою міцно вхопив і тримав мідногострого списа
73] І, до Ахілла звертаючись, слово промовив крилате:
74] "Змилуйся, зглянься, Ахілле, тебе на колінах благаю!
75] Перед тобою-бо, паростку Зевсів, благальник достойний:
76] В тебе першого я споживав від дарунків Деметри
77] В день, коли ти захопив мене в нашім саду врожаїстім
78] І, відірвавши від батька й від друзів, на Лемнос священний
79] Бранця продавши, аж сотню биків ти за мене одержав.
80] Нині ж я втроє б тобі заплатив. Лиш дванадцять минуло
81] Днів як, стільки зазнавши біди, до свого Іліона
82] Я повернувся. І знову мене віддає в твої руки
83] Доля лиха. Ненависний, як видно, я Зевсові-батьку,
84] Що в твої руки віддав мене. Коротковічним родила
85] Мати мене Лаотоя, дочка староденного Альта, —
86] Альта, який войовничим правує народом лелегів,
87] Владар в Педасі нагірнім, при березі Сатніоенту.
88] Донька його серед інших Пріама дружиною стала.
89] Двох вона нас породила, й обох ти життя нас позбавиш!
90] Вже одного із нас, богоподібного ти Полідора,
91] В лавах передніх приборкав, уразивши ратищем гострим.
92] Нині й зі мною це станеться лихо. Уже не надіюсь
93] Рук я уникнуть твоїх, якщо бог їх до мене наблизив.
94] Тож тобі інше скажу я, а ти це прийми в своє серце:
95] Не убивай мене! Гектор — мій брат не єдиноутробний,
96] Той, що твого могутнього вбив щиросердого друга".
97] Так до Ахілла з благанням уклінним звертався Пріамів
98] Син світлосяйний, та в відповідь слово почув неласкаве:
99] "Не говори мені, блазню, про викуп, облиш ці розмови!
100] Поки Патрокла ще не настигла смертельна година,
101] Серцю моєму було іще любо помилувать часом
102] Трої синів, — багатьох я, узявши живцем, перепродав.
103] Нині ж тому не уникнути смерті, кого мені прямо
104] В руки віддасть божество біля мурів оцих іліонських,
105] Був би то хто із троян чи тим більш — із нащадків Пріама.
106] Отже, мій любий, умри! І чого це тобі так тужити?
107] Вмер же Патрокл, а кращий од тебе він був набагато!
108] Що ж ти, не бачиш, який я могутній та ще й уродливий?
109] Славного батька я син, і мати у мене — богиня.
110] Але й на мене є смерть, і Доля чигає всевладна.
111] Буде то вранці уже, чи надвечір, чи саме опівдні, —
112] Хтось і до мене надійде в бою й відбере мою душу,
113] Списом ударивши гострим чи з лука сягнувши стрілою".
114] Мовив він так. А у того і серце, й коліна ослабли.
115] Списа свого уронив і на землю осів, розпростерши
116] Руки обидві. Ахілл же свій вихопив меч двоєсічний
117] І коло шиї в ключицю ударив, аж глибоко в тіло
118] Гострений меч увігнавсь. Лікаон повалився на землю
119] Ницьма, і чорною кров'ю навколо земля обагрилась.
120] Тіло за ноги вхопивши, у річку Ахілл його кинув
121] І, похваляючись, слово до нього промовив крилате:
122] "От і лежи там між рибами! Будуть вони невідчутно
123] Кров тобі з рани вилизувать. Мати тебе не оплаче,
124] Опорядивши на ложі. Скамандр вировий твоє тіло
125] В хвилях своїх понесе аж у лоно безкрайого моря.
126] Граючи в плесах морських, із чорної вигулькне хлані
127] Риба, щоб білим, смачним Лікаоновим жиром живитись.
128] Згиньте ж усі, поки ми в Іліон увійдемо священний,
129] Я — женучи вас, а ви — утікаючи швидко від мене.
130] Не допоможе й Потік вам, що в вирі сріблястому котить
131] Хвилі свої, хоч би й скільки биків ви несли йому в жертву
132] Й коней живими у вир йому кидали однокопитих.
133] Всі ви загинете долею злою й заплатите вповні
134] І за Патроклову смерть, і за чорну загибель ахеїв,
135] Що біля бистрих човнів, як мене не було, ви побили".
136] Мовив він так. І розігнавсь Потік своїм серцем сильніше,
137] В мислях почав міркувать, богосвітлого як би Ахілла
138] Змусити бій припинить, од троян одвернути загибель.
139] Син же Пелеїв тим часом із списом своїм довготінним
140] Астеропея настиг, віддать його прагнучи смерті, —
141] Сином той був Пелегона, якого на світ породили
142] Аксій широкотечійний і Акессамена-державця
143] Старша дочка Перібоя, — він з нею з'єднався в коханні.
144] Кинувсь до нього Ахілл, а той, гострі два держачи списи,
145] Вийшов із річки назустріч. Уклав йому в серце відвагу
146] Ксант у гніві тяжкім за загублених воїнів юних,
147] Що вздовж ріки повбивав їх без жалю Ахілл прудконогий.
148] Тож як, один на одного йшовши, зійшлись вони близько,
149] Перший промовив тоді прудконогий Ахілл богосвітлий:
150] "Хто і з яких ти мужів, що посмів мені вийти назустріч?
151] Діти бездольних усі, хто з моєю відвагою стрівся".
152] В відповідь мовив йому осяйливий син Пелегонів:
153] "Духом великий Пеліде, навіщо про рід мій питаєш?
154] Я із Пеонії буйнородючої, дальнього краю,
155] Воїв пеонських при довгих списах я привів із собою,
156] Вже одинадцятий день як прибув я до стін Іліона.
157] Рід же мій Аксій почав, що потоком широким струмує,
158] Аксій, що кращої річки й немає у цілому світі.
159] Він списоборця родив, Пелегона, від нього ж, як кажуть,
160] Я народивсь. Повоюймо ж тепер, світлосяйний Ахілле!"
161] Так він з погрозою мовив. І зразу ж Ахілл богосвітлий
162] Ясен підняв пеліонський. Двома в нього кинув списами
163] Астеропей, бо був на обидві руки боєздатний.
164] Списом одним йому в щит він ударив, проте не пробивши
165] Того щита: перешкодило золото, божий дарунок.
166] Списом же другим Ахіллові він на правиці подряпав
167] Лікоть, і чорная бризнула кров. Та жадливе до тіла
168] Ратище гостре, над ним пролетівши, у землю вп'ялося.
169] Зразу ж тоді і Ахілл, бистролетний свій ясен піднявши,
170] В Астеропея метнув, щоб життя його тут же позбавить.
171] Схибив, проте, він і вцілив у берег ріки крутобокий, —
172] До половини встромився в те урвище спис ясеновий.
173] Сам же Пелід від стегна свій вихопив меч гостролезий
174] І на троянина кинувсь. Та марно вже тойґнамагався
175] Вирвати з кручі рукою могутньою ясен Ахіллів.
176] Тричі його він розхитував, прагнучи вирвати з ґрунту,
177] Тричі втрачав свою силу. Вчетверте хотів він зігнути
178] І пополам розламать ясеновий спис Еакідів,
179] Тільки ж раніше Ахілл з нього вирвав мечем його душу.
180] В черево біля пупка він поцілив його, і на землю
181] Вилились нутрощі всі, і позбувсь він дихання, і пітьма
182] Очі йому вповила. Ахілл до грудей його кинувсь,
183] Весь обладунок зірвав і так, похваляючись, мовив:
184] "Так і лежи! Змагатись з потомком могутнього Зевса
185] Навіть нащадкам Потоку бурхливого все ж непосильно.
186] Ти говорив, що від бога ти широкохвилого родом,
187] Я ж від великого батька Кроніда походженням гордий.
188] Від Еакіда Пелея-бо я народився, численних
189] Володаря мірмідонян, Еак же від Зевса походить.
190] Скільки могутніший Зевс за потоки, що в море збігають,
191] Стільки могутніші й Зевса потомки, ніж діти потоків.
192] Перед тобою великий Потік, — якби міг, то за тебе
193] Він заступився б, — та з Зевсом Кронідом змагатись нелегко.
194] З ним не зрівняється ні Ахелой, течією могутній,
195] Ні Океану-ріки глибохвилої сила велика,
196] Що випливають із нього і ріки, і море широке,
197] Води потоків, джерел, і струмків, і криниці глибокі.
198] Але жахається й він блискавиці великого Зевса
199] Й грому страшного, коли той з небесних висот загуркоче".
200] Так він сказав, і мідного списа із урвища вирвав.
201] Астеропея ж, дихання позбавивши, кинув лежати
202] В чистім піску, де чорная хвиля його заливала.
203] Риби й в'юнисті угри навколо в воді метушились,
204] Тлустощі жирні із нирок його обгризаючи смачно.
205] Сам же Ахілл до пеонів вирушив збройнокомонних,
206] Що полохливо уздовж вирової ріки утікали,
207] Щойно побачивши, як з них найкращий у січі жорстокій
208] Впав від руки і меча безпощадного сина Пелея.
209] Далі він ще Терсілоха й Мідона убив, Астіпіла,
210] Мнеса і Трасія, з ними ж і Енія та Офелеста.
211] Ще багатьох повбивав би пеонів Ахілл прудконогий,
212] Та розгнівавсь на нього Потік тоді глибокохвилий,
213] Постать прибравши людську, і гукнув із глибин буйнохвилих:
214] "Гей, ти, Ахілле, від інших сильніший, в зухвальстві жахливий
215] Більше за всіх! Тобі завжди богове сприяють безсмертні!
216] А як Кротон троян тобі видав тепер на поталу,
217] В поле жени їх од мене і справу чини там жахливу.
218] Повні-бо трупів мої привабливо лагідні води,
219] Й течій своїх я не можу пробить до священного моря,
220] Трупами стиснутий в гирлі, а ти все зухвало вбиваєш!
221] Годі уже, перестань! Мене жах обіймає, владарю!"
222] Відповідаючи, мовив до нього Ахілл прудконогий:
223] "Хай буде так, як сказав ти, паростку Зевсів, Скамандре!
224] Знищення ж високодумних троян не раніш припиню я,
225] Ніж зажену в Іліон їх і в битві поміряю сили
226] З Гектором — він подолає мене, чи його я здолаю".
227] Мовив це й знов за троян він узявся, на бога подібний.
228] До Аполлона звернувся Потік тоді глибокохвилий:
229] "О срібнолукий, дитино Кронідова, що ж ти наказу
230] Зевса не слухаєш? Він же тобі заповідував пильно,
231] Ставши при війську троян, боронити їх, поки не зійде
232] Сутінь вечірня і пітьмою ниви родючі не вкриє".
233] Так він сказав.