Міс Шамвей і чорна магія - Сторінка 10

Я впізнав "Рекордер".

— Ось чому мене цікавить сеньйорита. — І він, як козир, виклав газету на стіл.

Я одразу здогадався, що там таке, досить було лише мигцем глянути на заголовки. Цей покидьок якимсь чином роздобув номер, у якому йшлося про "викрадену блондинку" і було названо суму винагороди. Там-таки було величезне фото Майри Шамвей.

"Ну, друже, — подумки звернувся я сам до себе, — якщо ти викрутишся і цього разу, значить, ти в сорочці народився!"

Перше ніж я встиг щось сказати, Майра вхопила газету. Дон і Богль читали через її плече.

— Схожість передано добре, — зауважив я, намагаючись говорити невимушено. — Але я був про "Рекордер" кращої думки. "Викрадена бандитами"… Це ж треба таке вигадати! Нісенітниця, та й годі.

Майра подивилася на мене поверх газети. На її обличчі був вираз… Та ні, краще не згадувати!

— Вигадка непогана, — процідила вона крізь зуби. — Зо сміху можна луснути.

Запала довга мовчанка. Усі троє, здавалось, хотіли вивчити газету напам'ять.

Нарешті Майра склала газету й пожбурила на стіл.

— Двадцять п'ять тисяч, — тихо проказала вона. — Он за скільки ви надумали мене продати. А я вже хотіла була називати вас на ім'я, перейти на "ти".

— Це ще не все, — невиразно сказав Пабло, колупаючи гострим нігтем у великих білих зубах. — Є один чоловік. Бастіно… він живе на горі… мій давній друг… Він мав викрасти сеньйориту… щоб сеньйор Мілан міг її врятувати. Але сеньйор Мілан не сказав Бастіно, що винагорода така велика… Обіцяв заплатити всього триста доларів… Бастіно невдоволений… Він поскаржився Пабло, і ось я тут.

Майра не зводила з мене очей.

— Гадюка потайна! — сказала вона з моторошною незворушністю. — Негайно почну збирати гроші, щоб купити ве-е-личезний оберемок квітів на твою могилу.

Навіть Ансель дивився на мене з докором.

Комір чомусь став душити мене. Я рвонув його так, що посипалися ґудзики.

— Усе це… непорозуміння! Дозвольте мені пояснити!

— Помовч! Тобі тепер нема чого пояснювати, — сказав Пабло. — Тепер говоритиму я.

— Заткай пельку! Спершу послухаєш мене! — люто вигукнула Майра. — Я хочу сказати цій гримучій змії кілька теплих слів.

— Не треба сердитись, — мовив я квапливо. — Нічого лихого з вами не сталося б. Просто я хотів зробити сюрприз: поділитися з вами тією купою грошей! Хіба не приємно вам було б одержати тринадцять тисяч доларів, га?

— Тварюка лукава! — закричала Майра, вдаривши кулаком по столу. — Та я б тобі!.. Та я б тебе!..

Я з гідністю випростався.

— Бачу, мене тут не розуміють. Я ж не для себе старався — хотів зробити сенсаційний репортаж для американської публіки!

— І винагороди тобі не треба, — хижо примружившись, докинула Майра. — Подарунок він хотів зробити співвітчизникам. Гуманіст!..

— Хвилинку, — прогув Пабло, — я ще не скінчив. Тепер я сам подбаю про сеньйориту. А сеньйор Мілан, як і хотів, напише репортаж…

— Ви хочете забрати її з собою? — спитав я, раптом збагнувши, в яку халепу ми вскочили.

— Авжеж! — Пабло усміхнувся до Майри. — У газеті написано про викрадення. От я її і заберу. Викуп — п'ятдесят косих. Якось уже нашкребете їх для мене. А будете зволікати, я пошлю вам її праве вухо… потім — ліве. Якщо й далі тягтимете… усі пальці по черзі.

Майра зблідла.

— Ви матимете для своїх репортажів сенсаційні заголовки, — сказала вона мені. — "Ціни на дівчину стрімко зростають!" Потім: "Викрадена дівчина вирушає на той світ по частинах!"

— Пабло, ви граєте з вогнем! — спробував я переконати бандита. — Уряд Сполучених Штатів не зупиниться ні перед чим. Буде послано каральну експедицію, на зразок тієї, яка кілька років тому виловила Панчо.

Пабло вибухнув брутальним сміхом.

— Ну, нам пора, — сказав він і схопив Майру за руку.

Вона люто рвонулася.

— Без рук, жирне одоробло! Мене не залякаєш!

Пабло затрясся від сміху і вдарив дівчину по обличчю. Майра впала навзнак. З гуркотом покотився стілець.

Двоє горлорізів, які досі стояли віддалік, витягли револьвери і рушили вперед.

— Ані руш! — звелів мені один.

Другий узяв на мушку Богля. Побачивши, як упала Майра, Ансель заціпенів.

Я так злякався за дівчину, що, забувши про небезпеку, нахилився над нею. Пабло зреагував блискавично і гупнув мене глеком у потилицю. Мені здалося, ніби в голові у мене вибухнула бомба. Череп'я глека і бризки вина розлетілися навсебіч. Майрина сорочка вкрилася червоними плямами.

Я впав біля дівчини. Вона вчепилася мені в рукав, занепокоєно заглянула в обличчя.

— Ви не поранені?

Язик мені ще не корився. Пабло грубим ривком підняв Майру і примусив повернутися до нього.

— Тепер дивитимешся тільки на мене, куріпочко! — гримнув він. — Вважай, що його більше немає!

Майра перевела подих і щосили затопила йому у вилицю. Один з горлорізів поквапився на допомогу хазяїну і різко підбив ноги дівчині. Вона з розмаху впала на підлогу і на мить аж знепритомніла.

Пабло випростався й засичав, мов змія. Біля носа в нього червоніла свіжа подряпина.

— Семе, давай! — загорлав я, і ми разом кинулися у бій.

У безтямній люті Богль перекинув стіл на бандита, що тримав його на прицілі. Я взяв на себе типа, який підсік Майру, — кинувся на нього й повалив на підлогу.

Ансель, який причаївся в кутку, розповідав потім, що то була чудова бійка. Поки я вгамовував свого супротивника, Пабло повернувся до бандитів, що стояли на площі, і ревонув, бризкаючи слиною:

— Сюди! Ви що, посліпли?!

Сем ухопив свого напасника і жбурнув у бандитів, які за наказом Пабло спробували піднятися на веранду. А я тим часом ухопив за чуприну свого і вдарив головою об підлогу. Він затих.

Я кинувся до Майри. Вона побачила мене й радісно скрикнула.

Але на шляху в мене знову стали бандити, і Пабло вдалося схопити дівчину. Вона звивалася, хвицялась, дряпалася, як пантера, але він легко втримував її, навіть не встаючи із стільця. Затис обидві її руки своєю однією і розважався: то стискав їй руки з такою силою, що вона починала корчитися від болю, то послаблював захват. Майра була аж біла від нестямної злості і все намагалась якомога болючіше копнути негідника ногою.

Дурнувато гигикаючи, він легенько смикнув її до себе, а вільною рукою вхопив за волосся і так сильно закинув їй голову, що мало не скрутив в'язи.

— Ах ти ж моє кроленятко! Чогось вушка в тебе закороткі. Зараз буду їх видовжувати! — Його гримаси були страшенно бридкі.

Бандит жбурнув Майру на коліна і схилився над нею з лиховісним вискалом.

Коли Сем побачив, що робить з дівчиною Пабло, він люто ревнув і відкинув від себе трьох горлорізів. Його кулаки запрацювали з силою і швидкістю гірської лавини. Ударами ніг він остаточно вгамував тих трьох і кинувся до Пабло, навіть не відчуваючи, що на його спині ще один бандит. Але той дав про себе знати: вп'явся пальцями обох рук у Семові очі. Сем заревів, як поранений бик, вхопив мексіканця за пику й затис її, мов у лещатах, перетворюючи на місиво.

Я тим часом опинився під цілою купою мексіканців. Один з них ухистився молоснути мене так, аж мені в очах потемніло. Потім вони помітили, що Сем вивільнився, полишили моє нерухоме тіло й кинулися йому навперейми. Одначе опізнились: Сем уже підлітав до Пабло.

А той мерзотник однією рукою вхопив Майру за сорочку, другою — за волосся і, наче тараном, двигонув нею в Сема. Щоб Майра не впала, Сем перехопив її обома руками і лантухом повалився на підлогу, а дівчина — на нього.

— Ну ж бо! — загорлав Пабло, показуючи на Сема, що лежав на підлозі. Бандити розлюченою зграєю накинулися на Сема.

А Пабло походжав навколо і реготав до сліз. Його це, бачте, тішило. Він помітив Майрину ногу, вчепився в неї і, напружившись, витяг дівчину з купи переплетених тіл.

Майра непорушно лежала на підлозі. Судячи з вигляду, вона була радше мертва, аніж жива. Пабло носаком чобота штурхонув дівчину в бік. Майра застогнала і кволо поворухнулась.

— Цього разу кроленятко мало не відкинуло лапки, — сказав бандит, аж хитаючись від сміху. — Оце-то день! Оце-то бійка!..

Майра помалу прийшла до тями.

— Пусти, гладка жабо! — крикнула вона, задихаючись. — Зараз же вернись у свою ковбасну шкіру!

Отоді усе й сталося.

Довкола Пабло зав'юнилася біла хмарка. А коли вона розійшлася, Пабло вже не було.

Я бачив усе те цілком виразно. Пабло не зайшов у вестибюль. Не відступив у темряву. Він просто зник. За все своє життя я не бачив нічого жахливішого.

Майра скрикнула, відсахнулась назад, потім підбігла до мене. Я пригорнув її до себе, дивлячись, як тануть рештки хмарки.

Варто було побачити, як дременула охоплена панікою банда мексіканців! Через кілька секунд поблизу не лишилося жодного бандита. Маленька площа перед готелем спорожніла.

— Що воно таке? — запитав я, ще міцніше обіймаючи дівчину. Попри все, що допіру було, я відчував мало не блаженство, тримаючи її в обіймах. — Ти можеш пояснити, що сталося?

— Ой, годі з мене! — простогнав Богль, силкуючись звестися з підлоги. — Спершу вона літає… Потім він зникає… Несила мені більше таке витримувати! Я й справді зсунуся з глузду. Або облиште ці штуки, або дайте спокійно померти.

— Помовч, — сказав йому Ансель, що вже встиг вибратись із свого кутка. — Ну що? Всі бачили? І досі не вірите в чудеса? Бачили, як він зник? — Він пильно подивився на Майру. — Що ви з ним зробили?

Майра нахмурилась.

— Хочете сказати, що це я його прибрала?

— Авжеж! Звичайно! І не хочу сказати, а стверджую! — відрубав Ансель. — У мене виникли сумніви ще тоді, коли Сем побачив, як ви літали по кімнаті. Ви стали нагуаль, розумієте? Кінтль звірив вам свої таємниці, а ви навіть не здогадуєтесь про це! Тепер ви охоронниця таємничих окультних наук нагуалізму!

Майра позадкувала.

— Я цьому не вірю, — сказала вона, дивлячись на Анселя сповненими жаху очима. Потім звернулася до мене. — Россе, якщо людина збожеволіла, чи можна довести їй, що вона не при своєму розумі?

— Навіть божевільному ясно, що люди не випаровуються. Поясніть мені: куди подівся Пабло? — не вгавав Ансель.

— Може, десь заховався? — висловив я припущення, наперед знаючи, що такий здогад не витримує — ніякої критики.

Та, щоб довести свою гру до кінця, я огледівся, ніби шукаючи очима Пабло. Огледівся… і мало не підскочив з несподіванки. На столі лежала ковбаса, чи не найбільша й найапетитніша з усіх ковбас, які я будь-коли бачив.

Я потягнувся до тієї ковбаси.

— Як, хай їй біс, потрапила сюди ця штука?

Ледве Майра побачила ковбасу, як їй зробилося млосно.