О́КО1, а, с. (мн. о́чі, рідко ві́чі, оче́й — перев. з прийм. у).
1. Орган зору у людини, всіх хребетних та деяких безхребетних тварин. Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Шевч., II, 1953, 288); Праве око лукаво дивилось з-під піднятого трохи повіка на купку мідяних грошей (Коцюб., II, 1955, 352); Ще сонце спить, ще пролісок не квітне. Та березня проміння непомітне В дівочих одбивається очах (Рильський, І, 1960, 283); // Те саме, що по́гляд. Я подавала їй квіти, і листя, й трави — із рук її не зводила очей (Л. Укр., І, 1951, 186); Гайсин провів їх очима (Панч, На калин. мості, 1965, 158); На вулиці ніде було розгулятися оку. Погляд упирався в протилежні будинки, такі самі, як і той, що в ньому мешкав Кукулик (Загреб., День.., 1964, 13).
∆ Акомода́ція оче́й (о́ка) див. акомода́ція; Воло́ве о́ко див. воло́вий; Воро́няче о́ко див. воро́нячий; Пави́не о́ко див. пави́ний.
◊ Аж і́скри з оче́й поси́пались див. і́скра; Ба́чити на вла́сні о́чі див. ба́чити; Берегти́ (оберіга́ти, пильнува́ти, хорони́ти і т. ін.), як о́ка [в голові́, ло́бі] (як зіни́цю о́ка, як о́ко і т. ін.); заст. Па́че о́ка берегти́ (стерегти́ і т. ін.) — пильно оберігати, старанно доглядати, охороняти кого-, що-небудь. — Буду, — каже [Василь], — тебе, моя зозуленько, як ока берегти (Кв.-Осн., II, 1956, 47); — Та ще й повдавались [дочки] в матір: усі чепурні, шанують одежу, усі глядять одежини, як ока в лобі (Н.-Лев., І, 1956, 121); [Домаха:] Тепер господь повернув мені тебе, визволив з ями, то я тебе, голубе мій, хоронитиму, як зіницю в оці; адже мене ти не кинеш? (Стар., Вибр., 1959, 339); — Перемога залежить від проходів крізь Балкани. Тому пильнуй їх, як ока в голові (Оп., Іду.., 1958, 80); Не перший рік лісок цей пану Я паче ока стережу (Манж., Тв., 1955, 123); Би́те о́ко у кого — хтось настільки досвідчений, що вміє відразу помічати, визначати що-небудь. Катя Шубіна багато чого перебачила в цій закордонній стороні, бачила біженців, полонених, невільників, у неї виробилось бите око й вірна реакція на все (Ю. Янов., І, 1958, 403); Би́ти в о́чі (у ві́чі) див. би́ти; Бі́сики (бі́сик) в оча́х (в о́ці) [гра́ють (гра́є ; т. ін.)] див. бі́сик; Бли́мати (бли́мнути, клі́пати, клі́пнути, лу́пати, лу́пнути і т. ін.) очи́ма: а) безтямно раз у раз розкривати і закривати очі від подиву, розгубленості, ніяковості і т. ін. Я бачив, як Ляський блимав ніяково очима і стенав плечима (Досв., Вибр., 1959, 109); Бідні селянські хлопці безпорадно кліпали очима, холодіючи з жаху (Тулуб, Людолови, І, 1957, 450); Оверко з великим зусиллям пробудився, безтямно лупав очима (Горд., II, 1959, 151); б) мовчати, нічого не розуміючи або не знаючи, що відповісти. Зміркувавши, що Юрко тільки кліпає очима, Луць пояснив йому справу (Козл., Ю. Крук, 1957, 376); А все не важиться він бабусю налаяти; лупа очима та кашляє, та ходить, — не знає, що вже йому й робити (Вовчок, І, 1955, 122); в) дивитися, поглядати. Гидкий отой корчмар усе лупає на неї гострими очима, наче хоче її просвердлити ними (Чаб., Балкан, весна, 1960, 11); Левко.. лупнув очима на Юрка і, байдужий, до сміху молоді, підвівся з санок (Стельмах, І, 1962, 62); г) (тільки недок.) ніяково почувати себе перед ким-небудь, відчувати сором, докори сумління і т. ін. перед кимось за що-небудь. Батько помовчав трохи, далі промовив: — Ну, що ж, спасибі, сину: дуже приємно було батькові лупати очима (Головко, II, 1957, 252); — Чорти б їх побрали, — невідомо кого лаяв Коляда, — а тепер мені лупай очима (Зар., На.. світі, 1967, 134); д) (кому, на кого) подавати кому-небудь знаки очима; показувати на кого-небудь очима. — Панич тут ззаду їх лупа на мене очима: нічого, мов, нічого, тільки не признавайся (Мирний, III, 1954, 170); е) сидіти без діла. [Голос:] А ми тим часом що робити маєм? [Голос(іронічно):] Очима лупати! (Л. Укр., II, 1951, 537); — Хоч би зенітку дали, — знову порушив мовчання Таранець. — Сидимо, як кроти, в норі та очима лупаємо (Ткач, Крута хвиля, 1954, 15); Бли́мнути очи́ма див. бли́мнути; Бли́скати очи́ма (о́ком) див. бли́скати; Блуди́ти очи́ма див. блуди́ти1; Блука́ти очи́ма див. блука́ти; Бра́ти (взя́ти) на [пи́льне] о́ко кого — пильно стежити за ким-небудь. Вже на перших порах учителювання Васильченка беруть на пильне око (Рад. Укр., 8.І 1964, 3); Бра́ти о́чі на (в) се́бе див. бра́ти; Вбира́ти очи́ма (в о́чі) див. вбира́ти1; Вбира́ти о́чі див. вбира́ти1; Верті́тися пе́ред очи́ма див. верті́тися; Весели́ти о́ко (о́чі) див. весели́ти; Вибива́ти о́чі див. вибива́ти; Ви́брати о́чі див. вибира́ти; Ви́валити о́чі див. вива́лювати; Ви́вело о́чі див. виво́дити1; Виверта́ти о́чі див. виверта́ти; Ви́глядіти о́чі див. вигляда́ти2; Ви́дивити о́чі див. ви́дивити; Ви́дивитися о́чі див. видивля́тися; Виїда́ти о́чі див. виїда́ти; Вийма́ти (ви́йняти) о́чі див. вийма́ти; Вимі́рювати (ви́міряти) на о́ко (очи́ма) див. вимі́рювати; Випива́ти (ви́пити) о́чі див. випива́ти; Випіка́ння оче́й див. випіка́ння; Випіка́ти о́чі див. випіка́ти; Випла́кувати (ви́плакати) о́чі див. випла́кувати; Ви́рости в оча́х див. вироста́ти; Від (од) лю́дсько́го (чужо́го) о́ка; Від лю́дськи́х оче́й — від погляду чужих, сторонніх людей. На високих білих стінах дворів, що ховали од людського ока жінок, спочивали галуззя жердель та горіхів (Коцюб., II, 1955, 123); Тодір кидає чобітки під запічок, ногою засовує їх подалі від людського ока (Стельмах, І, 1962, 209); — Чом я не зосталась у матері! Мене б мати сховала од людських очей (Н.-Лев., II, 1956, 88); Відво́дити (відвести́) о́чі див. відво́дити; Відкрива́ти (відкри́ти) о́чі див. відкрива́ти; Відкрива́ються (відкри́лися) о́чі див. відкрива́тися; Відрива́ти (відірва́ти) о́чі див. відрива́ти1; Вли́пнути очи́ма див. влипа́ти; Води́ти очи́ма див. води́ти; В о́ко взя́ти кого, що — почати спостерігати за ким-, чим-небудь. — А вам, чоловіче, треба того Воза на небі в око взяти. Коли дишель Воза в землю похилиться — ото вам і ховатися час, — благословлятиметься на день (Ю. Янов., І, 1954, 73); В оча́х жовті́є (пожо́вкло, темні́є, потемні́ло, зелені́є, позелені́ло і т. ін.) у кого — комусь стає погано, млосно від болю, втоми, слабості, хвилювання і т. ін. Ївга стоїть, як дерев’яна, труситься, а в очах жовтіє (Кв.-Осн., II, 1956, 273); У Пилипка потемніло в очах, голова кругом заходила, у вухах дзвонило, мов у дзвони, гадки почали меркнути, зникати (Мирний, IV, 1955, 304); Тягне він здорову, важку баддю, повну води, а в очах аж позеленіє від великої натуги… (Коцюб., І, 1955, 22); Хай не подумають часом приятелі, що він уже й затягтися не вміє! І затягнувся так, що в очах позеленіло (Гончар, Таврія.., 1957, 142); В о́чі (у ві́чі) [смія́тися (говори́ти і т. ін.)] — відкрито, відверто, неприховано; в присутності того, про кого йде мова, або звертаючись до нього. — Йосипенко вже не в тій силі, що був, — шушукались дворові між собою, і не стали так падати біля його, як спершу падали. А Василь у вічі сміється: — А що, взяв? (Мирний, IV, 1955, 182); Я прилюдно і в очі назвав учинки тих добродіїв некультурністю, чим викликав на себе великий гнів (Коцюб., III, 1956, 313); [Молодий хлопець:] Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, що і на їх ще прийде судний день? (Л. Укр., II, 1951, 142); Прозвали мене Мудрагелем; Павло Мудрагель та й годі! Звичайно, не в очі. Але мені байдуже! (Март., Тв., 1954, 210); — Таке безстидство в очі говорить [о. Гервасій] і ні крапельки не соромиться (Стельмах, І, 1962, 518); Впада́ти (впа́сти і т. ін. ) в о́ко (в о́чі, у ві́чі) див. впада́ти1; Впива́тися (впи́тися) очи́ма див. впива́тися1; Впина́ти (вп’ясти́) о́чі див. впина́ти; Вража́ти о́ко (о́чі) див. вража́ти1; Всевидю́ще (всевидю́че) о́ко див. всевидю́щий; Всеви́дяще (всеви́дяче) о́ко див. всеви́дящий; Встромля́ти (встро́млювати, встроми́ти) о́чі див. встромля́ти; Втопи́ти о́чі див. втопи́ти; В чоти́ри о́ка диви́тися (сте́жити і т. ін.) — дуже пильно наглядати за ким-, чим-небудь. Тепер уже для Марусі ясно було, що треба лиш вичекати спосібної хвилі й тікати. Але й Марусякові се було ясно, і він стежив за своєю попадею в чотири ока (Хотк., II, 1966, 264); Ге́дзики пуска́ти очи́ма кому, на кого — те саме, що Пуска́ти (посила́ти, роби́ти) бі́сики [о́ком (очи́ма)] (див. бі́сик); Глибо́кі о́чі див. глибо́кий; Гля́нути недо́брим о́ком див. недо́брий; Го́стре о́ко; Го́стрі о́чі у кого: а) хтось має добрий зір. Від адмірала заслужив окремої подяки старшина сигнальників Разуєв. Око у хлопця гостре, слух напрочуд тонкий (Логв., Давні рани, 1961, 11); б) хтось надзвичайно спостережливий, кмітливий, уважний. Невесело зустрів його Арсенал. Начальник заводу — полковник — має гострі очі. Він пильний, безсердечний, засмиканий тривогою й страхом. — Хто ти? (Довж., І, 1958, 42); Гра́ти очи́ма див. гра́ти2; Де́рти о́чі див. де́рти; Диви́тися (гля́нути і т. ін.) би́стрим о́ком див. би́стрий; Диви́тися (гля́нути і т. ін.) і́ншим (нови́м) о́ком; Диви́тися (гля́нути і т.ін.) і́ншими (нови́ми) очи́ма на кого — що — ставитися до кого-, чого-небудь інакше; по-іншому оцінювати чиї-небудь дії, вчинки і т. ін. Грицько тепер зовсім іншими очима дивився на людей: до багачів горнувся, а на голоту дивився згорда (Мирний, І, 1949, 175); Кілька розмов.. з селянами, потім те добро, що він людям робив, примусили й людей глянути на його іншим оком (Гр., II, 1963, 75); Брів [Кирило] серед жита і дивився новими очима.., як скипало молоде жито синім шумовинням колосся, як било хвилями у чорний ліс (Коцюб., II, 1955, 211); Тичину щоразу читаєш новими очима, і в цьому, власне, один із секретів довговічності усіх справді мистецьких творів (Рад. літ-во, 7, 1967, 39); Диви́тися (гля́нути, подиви́тися і т. ін.) пра́вді в о́чі (у ві́чі) — тверезо оцінювати дійсний стан речей. Він [Ленін] правді дивився у вічі, Нещадно він кривду разив І польські ряди робітничі Зближав до російських рядів (Рильський, III, 1961, 115); — Легше за все запевнити себе, що справи йдуть чудово. Важче — глянути правді у вічі (Жур., Вел. розмова, 1955, 58); Диви́тися (зазира́ти, загляда́ти, гля́нути і т. ін.) сме́рті (небезпе́ці) в о́чі (у ві́чі) — бути близьким до смерті; перебувати в стані смертельної небезпеки. Я вже смерті дивився у очі, слухав кроків її грізну мідь… Але серце спинитись не хоче, все у грудях моїх стукотить (Сос., Близька далина, 1960, 177); Будуть ночі в пожежах і дні, коли ти по сто разів зазиратимеш смерті у вічі (Гончар, Людина.., 1960, 30); Дим пуска́ти в о́чі див. дим; Для [лю́дськи́х (чужи́х і т. ін.)] оче́й; Для [лю́дсько́го (чужо́го і т. ін. )] о́ка; Про (лю́дське́ (чуже́ і т. ін.)] о́ко; Про [лю́дські́ (чужі́ і т. ін.)] о́чі: а) для порядку, заради пристойності; для годиться. — Ну! як доливай? Хіба я не долив? — промовив.. і підлив ще дві краплі [горілки] для людського ока (Н.-Лев., II, 1956, 259); І, як це не дивно, ніхто, навіть про людське око, в силу звичаю, не ойкав, не плакав, не виказував співчуття Даріям (Іщук, Вербівчани, 1961, 161); Тим часом Максим Кривоніс.. про чуже око одягся в свиту, зайшов до хати (Панч, Гомон. Україна, 1954, 182); б) для створення певного враження, потрібної думки про кого-, що-небудь. [Шостак:] Та як же так?.. Ти ж помер на засланні… І лист був… [Кирило:] То для людського ока, Матвію.. Так мені легше буде переховатися… (Мам., Тв., 1962, 474); [Свояк:] Та се ж про людське око тільки буде, не справді ж ти зламаєш віру (Л. Укр., II, 1951, 483); Сагайдачний гартував козацьке військо в боях та походах, але про око залишався вірний підданець короля Зігмунда (Тулуб, Людолови, І, 1957, 404); Зборища.. ставали все людніші, стало вже тісно в хаті, перейшли тоді в школу. Щовечора збиралися до школи, про людські очі, ніби на співанку (Головко, II, 1957, 257); Доки́нути о́ком (очи́ма) див. докида́ти2; Забли́мати очи́ма див. забли́мати; Зав’яза́ти о́чі див. зав’я́зувати; Загляда́ти (зазира́ти, диви́тися і т. ін.) в о́чі (у ві́чі) кому — підлещуватися до кого-небудь; запобігати перед ким-небудь. Біля воріт фабрики товчуться люди.. Вони лагідно зазирають у вічі всім, хто впевнено ходить, хто твердо ставить ногу і високо несе голову (Ю. Янов., II, 1958, 35); Загорі́лися о́чі див. загоря́тися; Загра́ти очи́ма див. заграва́ти2; Закида́ти (заки́нути) о́ком (очи́ма) на кого, рідко — поглядати, звертати увагу на кого-небудь; помічати когось. Хоть хто на неї ненароком Закине молодецьким оком, То так її і вподоба (Котл., І, 1952, 165); Зако́чувати (закоти́ти) о́чі [під лоб (ло́ба)] див. зако́чувати; Зако́чуються (зако́чувалися, закоти́лися) о́чі [під лоб (ло́ба)] див. зако́чуватися; За краси́ві о́чі — тільки заради симпатії, незаслужено, ні за що. — Є такі добрі люди, що чини за красиві очі роздають, — підморгнув до Чепіги Головатий (Добр., Очак. розмир, 1965, 399); Закрива́ти (закри́ти, заплю́щувати, заплю́щити, замика́ти, замкну́ти і т. ін.) о́чі: а) (тільки док.) умерти. Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? (Греб., І, 1957, 87); — Я все більше та більше ослабаю.. і що з тебе буде, як я замкну очі?.. (Коб., II, 1956, 14); б) (тільки док., кому) стулити повіки померлому. Сиротина я безродний, десь загину в чужині. І ніхто очей холодних не закриє там мені (Рудан., Тв., 1959, 107); Он там.. мучилась одинока, як палець, вчителька і, коли б не старі матушка, не було б кому й очі закрити (Коцюб., І, 1955, 311); Коли погас огонь в очах співецьких, Вона закрила їх [очі] набо́жною рукою (Л. Укр., І, 1951, 175); в) (на що) удавано, навмисне не помічати чого-небудь, не звертати уваги на щось. [Ольга:] Я не можу бути тільки дружиною, та ще й такою, що на все закриває очі (Корн., II, 1955, 133); Гадають, певно, що він [Дорощук] заплющив очі на те шкідництво або й навіть потурав йому (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 198); Одні естетики.. сміло замикають очі на дійсні факти (Фр., XVI, 1955, 295); Закри́тися плечи́ма й очи́ма див. закрива́тися; Закрути́тися в оча́х (пе́ред очи́ма) див. закрути́тися2; Залива́ти (зали́ти) о́чі див. залива́ти; Зама́зувати (зама́зати) о́чі див. зама́зувати; Замерехті́ло в оча́х див. замерехті́ти; Зами́лювання оче́й див. зами́лювання; Зами́лювати (зами́ли́ти) о́чі див. зами́лювати; Запа́сти в о́ко (у ві́чі) див. запада́ти; Заплюва́ти о́чі див. запльо́вувати; Заплю́щивши о́чі: а) вдаючи, що нічого не бачить. А все скажу таки: як хочеш, А ви їм жить не даєте, Бо ви для себе живете, Заплющивши письменні очі (Шевч., II, 1953, 53); б) не роздумуючи, не сумніваючись. Як же його вірить? Заплющивши очі? (Шевч., II, 1953, 388); Засвіти́ти очи́ма (о́ком) див. засві́чувати1; Заслі́плювати (засліпи́ти) о́чі див. заслі́плювати; За́стувати (за́стити) о́чі див. за́стувати; Заступа́ти (заступи́ти) о́чі див. заступа́ти; Затри́мувати (затри́мати) о́чі див. затри́мувати; Затуля́ти (затули́ти) о́чі див. затуля́ти; Затума́ни́лося в оча́х див. затума́нюватися; Затума́нювати (затума́нити) о́чі див. затума́нювати; Захо́вувати (захова́ти) о́чі див. захо́вувати; Заходи́ло в оча́х див. заходи́ти; Захо́дити (зайти́) в о́чі див. захо́дити; Защемі́ли о́чі див. защемі́ти; Зверта́ти (зверну́ти) на се́бе о́чі див. зверта́ти; Зво́дити (звести́) о́чі: а) (на кого — що, куди) спрямовувати погляд, дивитися куди-небудь. Діти очі зводили розумні Назустріч розклубоченій імлі (Рильський, II, 1960, 55); б) (від кого — чого) переставати дивитися куди-небудь. Через який час зводить очі від роботи [Ганна Вельцелівна]; прислухається (Л. Укр., IV, 1954, 220); Зги́нути з о́ка (з оче́й) — піти геть від кого-небудь; Згуби́ти з оче́й див. згуби́ти; Згуби́ти о́чі див. згуби́ти; Зда́влювати (здави́ти) о́чі див. зда́влювати; Здійма́ти (здійня́ти, рідко зніма́ти, зня́ти, зно́сити, знести́) о́чі догори́ (уго́ру, до не́ба і т. ін.) — дивитися, спрямовувати погляд угору. Йосипенко щиро й прикро припадав до землі, здіймав очі угору, молився (Мирний, IV, 1955, 193); Я здіймаю очі до синього неба, засіяного золотими зірками (Панч, На калин. мості, 1965, 316); Вона стулила сухі губи і зняла очі до стелі (Коцюб., II, 1955, 11); Зи́зим о́ком диви́тися див. зи́зий; З [лихо́го (пога́ного і т. ін.)] о́ка; З [лихи́х (пога́них і т. ін.)]
О́КО2, а, с., заст. 1. Одиниця ваги, що приблизно дорівнює 1,2 кг. Горпина нахилилася до риби, вибрала ще живу камбулу [камбалу] ока з два вагою і вкинула її в жінчин кошик (Тулуб, Людолови, І, 1957, 325); М’ясо й рибу рахували на фунти та ока (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 62).
2. Міра об’єму хмільних напоїв, що приблизно дорівнює 1-1,5 л. — Став лишень нам око вина та вари мамалигу, — каже Хаброня (Н.-Лев., III, 1956, 254); Він [шинкар] усе точив з барильця та подавав половинчики, кватирки, півока, ока (Коцюб., І, 1955, 20); // Чотиригранна пляшка такої місткості з короткою шийкою. Виймає він з торбини око горілки, ..калач, шмат солонини, чарки (Вільде, На порозі, 1955, 332).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 665 - 672.