Слово "рука" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


РУКА́, и́, ж.

1. Кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців. Сидить батько кінець стола, На руки схилився (Шевч., І, 1963, 25); Входила прачка.. Заголені по лікоть руки, вогкі й червоні, звисали по обох боках (Коцюб., II, 1955, 251); Пам’ятаю — його я маленьким брав на руки, співав про село (Сос., II, 1958, 446); *Образно. Що скажуть, коли довідаються, що він, найлояльніший з лояльних, найпокірніший з покірних, вирвав її з рук справедливості? (Фр., VI, 1951, 159); // Частина цієї кінцівки від зап’ястка до кінчиків пальців; кисть. — На,— сказала вона Чіпці, подаючи гроші правою рукою, а лівою зачиняючи скриню (Мирний, І, 1949, 242); — Стій, Тимофію! — чорна рука Варчука лягла на білу кроківку.— Маю говорити з тобою (Стельмах, II, 1962, 132); // Кожна з двох передніх кінцівок мавпи; // Складова частина якого-небудь предмета, що зовнішнім виглядом або функцією подібна до верхньої кінцівки людини. Механічна рука опустила в атомний реактор ампулу з тонкою сталевою трубкою (Знання.., 9, 1970, 21).

◊ Би́ти (вдаря́ти, вда́рити) по рука́х — рукостисканням виражати згоду в чому-небудь, домовленість про щось. Вони [купці] по-приятельському віталися із знайомими персами та бухарцями, тисли їм руки і відразу починали прицінюватися, сперечатися, бити по руках і знов торгуватися, щоб виторгувати хоч зайвий гріш (Тулуб, В степу.., 1964, 52); Довго торгувалися [батьки], а потім на бичках-дволітках вдарили по руках (Стельмах, І, 1962, 59); Бода́й тобі́ ру́ки і но́ги полама́ло! див. полама́ти; Бода́й (хай, неха́й) ру́ки повсиха́ють; Бода́й [би] (хай би, неха́й би, щоб) ру́ки повсиха́ли; Ру́ки б повсиха́ли див. повсиха́ти; Бра́тися за ру́ки див. бра́тися; Важка́ рука́ у кого — те саме, що Важки́й на ру́ку (див. важки́й). Так глипнула [молодиця] при цьому на чоловіка, що він аж зіщулився, бо — всі знали — рука в Корніїхи важка (Гончар, Тронка, 1963, 14); Важки́й на ру́ку див. важки́й; Вели́кої (пе́ршої і т. ін.) руки́ хто — хто-небудь має який-небудь ступінь певної якості. Ледащо великої руки було [дівча]!.. (Мирний, III, 1954, 144); Був він ковалем першої руки, а це значить, що йому доручали найвідповідальніші роботи (Рад. Укр., 23.ІІІ 1968, 2); Ви́важити ру́ку див. вива́жувати; Випуска́ти (ви́пустити) з рук що втрачати що-небудь, не вміти або не могти скористатися з чогось. — Шляхетський гонор і шляхетні жалі без тлустих ланів нічого не важать. А ми через свою недалекоглядність випускаємо з рук землю.. і переходимо на прокисле чиновницьке життя і харчі (Стельмах, І, 1962, 39); — Ну, цей [Підпара] і клаптя не випустить з рук, поки живий,— хитала головою Гафійка (Коцюб., II, 1955, 53); Відбира́ти (відібра́ти) ру́ки див. відбира́ти; Відмаха́ти ру́ки див. відма́хувати; Відмахну́ти руко́ю див. відмахну́ти; Відмахну́тися руко́ю див. відмахну́тися; Відма́хуватися [обома́] рука́ми (рука́ми й нога́ми) див. відма́хуватися; Відсо́хла б рука́ мені́ див. відсиха́ти; Відсо́хли б (хай відсо́хнуть) ру́ки див. відсиха́ти; Відхре́щуватися рука́ми й нога́ми див. відхре́щуватися; Вла́сною руко́ю (писа́ти, підписа́тися і т. ін.) див. вла́сний; В ру́ку йде́ться див. іти́ся; Все йде до рук див. іти́; Го́лими рука́ми бра́ти (взя́ти) див. го́лий; Гра́ти на ру́ку див. гра́ти 2; Грі́ти ру́ки див. грі́ти; Дава́ти (да́ти) во́лю рука́м див. во́ля; Дава́ти ру́ку відруба́ти див. відру́бувати; Да́ти по рука́х кому — рішуче припинити чиї-небудь дії (звичайно шкідливі), змусити відмовитися від них; Держа́ти ру́ку див. держа́ти; Держа́тися руки́ див. держа́тися; До́вгі ру́ки ма́ти — зазіхати на чуже, силою відбирати чуже; До рук (у ру́ки) про́ситься (пливе́, іде́ і т. ін.) що — легко, без труднощів дістається щось.— А ви ж казали, у добрі, у злагоді живе Тодоська! — То воно так… у достатках не в достатках… а тільки всі бачать, як воно їм у руки пливе, а як воно їм з рук вислизає, того ніхто не вгадає (Дн. Чайка, Тв., 1960, 82); — На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена (Ю. Янов., II, 1958, 49); Загляда́ти в ру́ки (до рук) див. загляда́ти; Зазира́ти в ру́ки див. зазира́ти; Зала́мувати (залама́ти) ру́ки див. зала́мувати; Зало́млювати (заломи́ти) ру́ки див. зало́млювати; Зано́сити (занести́) ру́ку див зано́сити; Запуска́ти (запусти́ти) ру́ку (ру́ки) див. запуска́ти 1; Засвербі́ли ру́ки див. засвербі́ти; Збува́ти (збу́ти) з рук див. збува́ти; Зв’я́зані ру́ки див. зв’я́заний; Зв’я́зувати (зв’яза́ти, ув’я́зувати і т. ін.) ру́ки див. зв’я́зувати; Зв’я́зувати (зв’яза́ти) ру́ки й (та) но́ги; Зв’я́зувати (зв’яза́ти) по рука́х і (та) нога́х — сковувати чиїсь дії, заважати в чому-небудь, не давати змоги вільно діяти. — Дівчина тобі руки й ноги зв’яже (Вовчок, І, 1955, 335); З го́лими рука́ми див. го́лий; Згорну́ться (згорну́лися) ру́ки див. згорта́тися; Згорта́ти (згорну́ти, склада́ти, скла́сти, зложи́ти, посклада́ти і т. ін.) ру́ки: а) переставати діяти, ставати пасивним. Старість білим волосом припорошила його голову, але він не згортав рук, не кидав праці (Коцюб., III, 1956. 8); [Руфін:] Коли республіканець, руки склавши і мовчки, терпить люту тиранію — повинен смерті він (Л. Укр., II, 1951, 507); б) (тільки док., також із сл. на грудях) умерти. Минає скілька часу, однаковий я.— Та це з його поправка така?!клопочеться матуся моя.— Боже мій! Як же він житиме?.. Ще таки хоч поки я це ворочаюсь, біля печі хоч, а згорну я руки? (Тесл., З книги життя, 1949, 79); Як складу на грудях руки, За тюрмою на шпилі, Під хрестом (ознака муки) Поховайте у гіллі (Граб., І, 1959, 360); Зде́ржувати (здержа́ти) ру́ку див. зде́ржувати; Зігра́ти на ру́ку кому — допомогти кому-небудь, посприяти в чомусь; З легки́ми рука́ми див. легки́й; З легко́ї руки́ див. легки́й; З лі́вої руки́ — те саме, що По (на) лі́ву ру́ку (див. лі́вий). Сідаємо на підводу і з головоломною скорістю спускаємось з гори.. Дерева тільки скачуть і крутяться за тобою,.. з лівої руки, з правої (Коцюб., III, 1956, 139); Золоти́ти ру́ку див. золоти́ти; З поро́жніми рука́ми див. поро́жній; З пра́вої руки́; По (на) пра́ву ру́ку див. пра́вий 1; З простя́гнутою руко́ю [ходи́ти по двора́х (стоя́ти, ми́лостиню проси́ти під це́рквою)] — жебракувати. — Мені… мені соромно ходити по дворах з простягнутою рукою… (Ткач, Арена, 1960, 16); З пусти́ми рука́ми див. пусти́й; З рука́ми відрива́ти (відірва́ти) що — охоче, з великим бажанням узяти, купити що-небудь; З рука́ми й нога́ми: а) цілком, повністю; б) охоче, із задоволенням; Іти́ (піти́) на ру́ку кому — сприяти, ставати в пригоді кому-небудь. Рвався мій середущий у трактористи? Що ж, колгосп і тут мені пішов на руку (Козл., Опов. І. Клена, 1950, 24); Іти́ (ходи́ти і т. ін.) під ру́ку — іти, ходити і т. ін. попідруч. [Печариця (підскакуючи):] Вашу ручку! (Подає руку). [Галя:] Ні, я не звикла під руку ходити, та тепер і душно (Мирний, V, 1955, 150); Ка́рти в ру́ки див. ка́рта; Кни́ги в ру́ки — те саме, що Ка́рти в ру́ки (див. ка́рта). Вченому й книги в руки (Укр.. присл.., 1963, 280); Ко́зир (усі́ ко́зирі) до рук (у ру́ки, у рука́х) див. ко́зир; Коро́ткі ру́ки див. коро́ткий; Ку́ку в ру́ку [да́ти (взя́ти і т. ін.)] див. ку́ку; Лама́ти ру́ки див. лама́ти; Легка́ рука́ див. легки́й; Легки́й на ру́ку — те саме, що Легка́ рука́ (див. легки́й). Веселий на вдачу, легкий на руку, рівно став [Дмитро] перед командиром, поблискуючи розумними сірими очима (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 694); Лиза́ти ру́ки (рідко по рука́х) див. лиза́ти; Липкі́ ру́ки див. липки́й; Ли́пнути (прилипа́ти) до рук — незаконно привласнюватися ким-небудь. Міцно липнуть вони [дукати] до посольських і сенаторських рук (Тулуб, Людолови, II, 1957, 222); Саливон з Гнатом заправляють хазяйством, в їх руках зерно, мука, мед, олія, цукор, риба, сало, садовина, городина — все прилипає їм до рук, вже давно по них плаче тюрма (Горд., Дівчина.., 1954, 286); Малі́ ру́ки див. мали́й; Маха́ти (махну́ти) руко́ю див. маха́ти; Наві́дліг би́ти руко́ю див. наві́дліг; Наві́дліт уда́рити (би́ти) руко́ю див. наві́дліт; На всю ру́ку — щосили. Повертає [Смолярчук] того ціпка окоренком — розмахнувся на всю руку — хотів ударити Василя (Кос., Новели, 1962, 186); Нагріва́ти (нагрі́ти) ру́ки див. нагріва́ти; Наклада́ти (накла́сти) на се́бе ру́ки (ру́ку) див. наклада́ти; Наклада́ти (накла́сти) ру́ки (ру́ку) див. накла́дати; Наложи́ти [на се́бе] ру́ки див. наложи́ти; На па́льцях одніє́ї руки́ мо́жна порахува́ти див. порахува́ти; На рука́х чиїх, у кого: а) під чиєю-небудь опікою, на чиємусь утриманні. Відтак батько помер, і на моїх руках опинилася вся сім’я (Коцюб., III, 1956, 233); б) у чиєму-небудь володінні, розпорядженні. На його руках доволі скоту було (Барв., Опов.., 1902, 245); в) у чиїй-небудь присутності (померти); На ру́ки чиї, кому — під чию-небудь опіку, чийсь догляд. Покинув їх зять на дідові руки, просив доглянути малих (Мик., II, 1957, 315); На руку коли, що — щось влаштовує кого-небудь, збігається з його бажаннями. Секретар волревкому — худющий, витрішкуватий юнак у студентській тужурці — голосно читає з ганку закон. Слухають його діди, слухають, поспиравшись на милиці, фронтовики, жагуче ловлять кожне слово.. солдатки. Їхній закон на руку Чаплинці, нічого не скажеш! (Гончар, II, 1959, 213); На ру́ку! — військова команда, що означає: взяти гвинтівку, автомат і т. ін. напереваги; На ру́ку кові́нька див. кові́нька; На швидку́ (ско́ру) ру́ку — квапливо, поспіхом, похапки. На бригові є сліди ремонту на швидку руку (Ю. Янов., II, 1958, 68). На широ́ку ру́ку — те саме, що На широ́ку но́гу (див. нога́); Широ́кою руко́ю — у великій кількості. Широкою рукою черпають з народного джерела наші поети, користуючись елементами народного стилю (Рильський, III, 1956, 70); Не випуска́ти з рук див. випуска́ти; Не вихо́дити з рук див. вихо́дити; Не здригне́ рука́ див. здрига́ти; Не здригне́ться рука́ див. здрига́тися; Не зна́ти, куди́ (де) поді́ти ру́ки див. поді́ти; [Не] з руки́; [Не] рука́ кому: а) вигідно (невигідно), [не] варто кому-небудь, [не] влаштовує когось. — Купляти залізо нам не з руки. Гроші краще витрачати на готову зброю (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 357); [Передерій:] У його, значиться, лучка є. Там тії й лучки — кіт наплакав, а все ж воно господареві — рука (Мирний, V, 1955, 124); б) зручно (незручно). — Ні, краще не тепер, тепер іще не треба. Або ти сам. Мені ж прохать і не з руки, і важко (Дор., Три богатирі, 1959, 53); Коли тобі рука се брати, то й бери, а мені не рука (Сл. Гр.); [Явдоха:] Хіба нам тепер тут погано? [Конон:] Хто каже, що погано? Але через Женю нам якось ніби не рука тут зоставатись (Кроп., II, 1958, 474); в) [не] личить, [не] годиться, [не] потрібно. У Вербівці Кіндрат друзів не мав. Йому з руки було б водитись, ділитись думками і враженнями з людьми начитаними, інтелігентними, але таких людей у Вербівці не було (Іщук, Вербівчани, 1961, 18); Воно, дійсно, письменникові не рука б, здавалось, поясняти свою творчість, треба б його увільнити од цього, проте в деяких випадках це буває необхідне й потрібне (Вас., IV, 1960, 51); [Не] піти́ в ру́ку див. піти́; Не пода́ти помічно́ї руки́ див. помічни́й; Не поклада́ти рук див. поклада́ти; Не поклада́ючи рук див. поклада́ти; Не почува́ти ні рук, ні ніг див. почува́ти; Не спуска́ти з рук — дуже пильно, дбайливо доглядати, пестити (дитину). Вночі, коли дитина плакала, Мирон не спускав Максимчика з рук та співав йому пісні (Зар., На.. світі, 1967, 117); Нечи́ста рука́; Нечи́сті ру́ки див. нечи́стий; Нечи́стий на ру́ку див. нечи́стий; Носи́ти на рука́х; Як (ма́ло, тро́хи) не на рука́х носи́ти див. носи́ти; Обагря́ти (обагри́ти) ру́ки кро́в’ю див. обагря́ти; Обла́мувати ру́ки див. обла́мувати 1; Обли́зувати ру́ки див. обли́зувати; Обома́ рука́ми [голосува́ти (бу́ти) за кого — що (проти кого — чого)] повністю погоджуватися з ким-, чим-небудь, підтримувати когось, щось або заперечувати проти кого-, чого-небудь, відкидати щось. [Круть:] Оля пропонує [на посаду директора] вас. І правильно. Я — обома руками (Підс., Жарти.., 1968, 29); Обома́ рука́ми підпи́суватися (підписа́тися) під чим, розпи́суватися (розписа́тися) в чому — цілком погоджуватися з чим-небудь; [Обома́] рука́ми хапа́тися (схопи́тися, ухопи́тися) за кого — що — намагатися не втратити кого-, що-небудь. Стара Векла обома руками ухопилась за сього (Петром його звали), і сама Оксана і сюди, й туди, і вже не дрочачись сказала: «Піду, тільки нехай об осені» (Кв.-Осн., II, 1956, 429); Ось (от) [вам (тобі́) моя́ рука́ — слова, якими супроводжують рукостискання на підтвердження обіцянки виконати щось.-От же тобі [Василю] моя рука: — у конторі будеш! — гука Власов (Мирний, IV, 1955, 132); Пе́вна рука́ див. пе́вний; Пекти́ ру́ки (ру́ку) див. пекти́; Переби́ти ру́ки див. перебива́ти; Підбива́ти (підби́ти) на свою́ ру́ку див. підбива́ти; Підверта́тися (підверну́тися, попада́ти, попа́сти, попада́тися, попа́стися, потрапля́ти, потра́пити, трапля́тися, тра́питися і т. ін.) під ру́ку (ру́ки) — випадково опинятися поблизу, біля, в полі зору кого-небудь. Частував [Чіпка] кожного, хто підвертався під руку (Мирний, II, 1954, 160); Піхотному полкові коні зараз підвернулись під руку якраз до речі, мовби сама доля посилала їх (Гончар, III, 1959, 70); Лисенко записував далеко не все, що йому попадало під руки, а самі щиро народні.. пісні (Муз. праці, 1970, 489); Не надівала я розкішних жупанів, дорогого намиста, а накинула на себе що попало під руку (Хотк., І, 1966, 65); Голодному не попадайсь під руки (Укр.. присл.., 1963, 58); — У панів, балакають, ніби є книжки такі про те, як варити різні страви. Але не потрапляла мені під руку така книга (Збан., Між.. людьми, 1955, 21); В ньому [чемодані] без ладу напхано всього, що трапилось під руки (Ле, Міжгір’я, 1953, 93); Під весе́лу ру́ку — в момент радісного збудження, підйому. Разом з Марією Кашель в селі залишилося ще кілька знайомих селян.. Побажав зостатись, правда, після деякого роздумування, швець Микола Проць, прозваний під веселу руку на товариському обіді «американцем») (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 26); Під гаря́чу ру́ку див. гаря́чий; Під злу ру́ку див. злий; Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підво́дити, підвести́, підно́сити, піднести́, здійма́ти, здійня́ти, зніма́ти, зня́ти, зво́дити, звести́ і т. ін.) ру́ку (ру́ки): а) (на кого-що) бити кого-небудь, робити замах на когось, щось, зазіхати на що-небудь. — Були б ви молодші, я б з вами поговорив інакше, вже ніколи не піднімали б руки на жінку (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 170); — Забрати все! З відсотками забрати, щоб знали, як піднімати руку на чуже добро,— наказував Левко (Цюпа, Назустріч.., 1958, 188); Хто посміє на нас свою руку підняти, тому доведеться, як фашистові, сконати (Укр.. присл.., 1955, 432); — Як це можна підняти руку на життя людини, тим більше людини, яку кохаєш! (Дмит., Розлука, 1957, 159); б) (на себе) кінчати життя самогубством. Сама б на себе руки підняла, слухаючи, до якої біди довела вона матір (Кв.-Осн., II, 1956, 461); Де мені подітись з лютою нудьгою, Чим мені розбити злую тугу-муку? Ох, давно я зняв би вже на себе руку, Та жаль груди давить, серце, за тобою (Стар., Поет. тв., 1958, 71); в) (на кого— що) засуджувати кого-, що-небудь. — Молюся, господи, помилуй, ..Не дай згнущатися лукавим І над твоєю вічно-славой Й над нами, простими людьми!.. І плакав Гус, молитву дія [діючи], І тяжко плакав. Люд мовчав І дивувався: що він діє, На кого руку підійма! (Шевч., І, 1963, 265); Під п’я́ну ру́ку див. п’я́ний; Під руко́ю (рука́ми) [бу́ти (ма́ти і т. ін.)] поблизу, поряд бути, мати і т. ін. Багато читаю, бо під руками велика бібліотека та багато газет та часописів на всяких мовах (Коцюб., III, 1956, 427); Тутешня річка теж має назву, проте з певністю встановити її не пощастило, під рукою не трапилось карти (Ю. Янов., II, 1954, 179); — Домагаймось, щоб на хутір сюди виселитись, до землі ближче. Хоч у землянках жили б, та завжди б її під руками на очах мали (Головко, II, 1957, 16); Під ру́ку (по́під ру́ки) вести́ (повести́ і т. ін.) кого — підтримуючи за лікоть або з обох боків під лікті, вести (повести і т. ін.) кого-небудь. Єремія взяв Гризельду під руку й повів до палацу (Н.-Лев., VII, 1966, 190); Незабаром увіходить Мелхола, дуже стара жінка; її ведуть попід руки дві рабині (Л. Укр., III, 1952, 148); Під серди́ту ру́ку див. серди́тий; Під скрутну́ ру́ку див. скрутни́й; Підхо́дити до руки́ чиєї — вітатися з ким-небудь або дякувати комусь, цілуючи зап’ясток, пальці чи долоню; Плазува́ти на рука́х див. плазува́ти; Пле́скати рука́ми (в ру́ки) див. пле́скати; Побра́тися за ру́ки див. побра́тися; Побра́тися по́під ру́ки див. побра́тися; Побра́тися рука́ми за ши́ї див. побра́тися; Повідбира́ти ру́ки див. повідбира́ти; Погрі́ти ру́ки див. погрі́ти; Подава́ти (пода́ти, дава́ти, да́ти, простяга́ти, простягти́ і т. ін.) ру́ку [бра́тню (дру́жню, допомоги́ і т. ін.)] кому — допомагати кому-небудь. Братню руку подавав російський народ населенню України в боротьбі проти турецько-татарських агресорів (Ком. Укр., 5, 1967, 63); Порадились пан Іван з панією Ганною,.. як їй подать руку у її долі тяжкій (П. Куліш, Вибр., 1969, 278); Позабира́ти в свої́ ру́ки див. позабира́ти; Позгорта́ти ру́ки див. позгорта́ти; Позолоти́ти ру́ку див. позоло́чувати; Покаля́ти ру́ки див. покаля́ти; Покла́вши ру́ку на се́рце — щиро, відверто; По (на) лі́ву ру́ку див. лі́вий; По оби́дві руки́ див. оби́два; Попа́сти під гаря́чу ру́ку див. попада́ти; Попливти́ із рук див. попливти́; Попливти́ у ру́ки див. попливти́; Пополама́ти ру́ки див. пополама́ти; Порва́ти ру́ки див. порва́ти; По рука́х — вирішено, домовились.— Так що по руках? — мовив гетьман, знову простягаючи руку Півторакожухові.— Вертаєшся з родиною і просто до мене у Чигирин.— По руках,— весело відповів Півторакожуха (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 87); — Ще накину десять — та й по руках,— простягував свою долоню Динька. — Ви забуваєте, що й садок при хаті є, і хлів,— ніяковіючи, говорив хлопець (Зар., На.. світі, 1967, 246); По руці́ кому — у той самий бік, по дорозі. — Хіба Тимофієві по руці з тобою йти?— обізвалася Пріська, далека Тимофієва родичка (Мирний, III, 1954, 44); Поте́рти ру́ки див. поте́рти; Потягну́ти (потягти́) ру́ку за ким, за кого — стати на чийсь бік, підтримати когось. — Я потягну руку за тобою. Побалакати ще з товаришами, суддями можу, і.. присудимо тобі посунути обніжок у Василів город… (Тесл., З книги життя, 1949, 121); Він потяг руку за свого брата дворянина (Мирний, III, 1954, 394); Поцілу́нок руко́ю див. поцілу́нок; Пра́ва рука́ не зна́є, що ро́бить лі́ва див. пра́вий 1; Пра́вої руки́ держа́тися див. пра́вий 1; Приклада́ти (прикла́сти) ру́ку до кашке́та (до ша́пки і т. ін.) див. приклада́ти; Простяга́ти (простягти́, простягну́ти) ру́ку (ру́ки) [за ми́лостинею (Христа́ ра́ди і т. ін.)]; [Іти́ (піти́)] з до́вгою руко́ю під це́ркву — жебрачити, старцювати. По улиці попідтинню Вдова шкандибає Під дзвіницю, сердешная, Руки простягати До тих самих, до багатих, Що сина в солдати Позаторік заголили (Шевч., II, 1953,122); — Коли б часом мені знов не довелось простягати руку за милостинею попід монастирями, бо до дочки я не вернусь,— сказала Майбородиха (Н.-Лев., IV, 1956, 281); Спасибі, добрі люди зглянулись, а то б прийшлося [дідові] тинятися,.. Христа ради руку простягати… (Мирний, І, 1949, 157); [Текля:] Дай же й мені [гостинців]. [Охрім:] Під церкву з довгою рукою (Кроп., І, 1958, 382); Пуска́тися (пусти́тися) руко́ю (рука́ми) див. пуска́тися; Розво́дити (розвести́) рука́ми див. розво́дити; Розв’я́зані ру́ки див. розв’я́заний; Розв’я́зувати (розв’яза́ти) ру́ки див. розв’я́зувати; Рука́ в ру́ку; Рука́ об ру́ку; Рука́ з руко́ю; Рука́ в руці́: а) пліч-о-пліч, поруч. Від ранку до вечора на вільнім повітрі, рука в руку, в любих, тихих розмовах робили вони зразу ближчі, а з часом щораз дальші прогулянки (Фр., VI, 1951, 308); Вони біжать, рука з рукою, по саду до огорожі (Вовчок, Вибр., 1937, 112); Подруги за вікнами проходять З нареченими — рука в руці… (Дмит., Вірші.., 1949, 20); б) у тісному єднанні, разом, спільно. Свідомі робітники дуже добре знають, що чорна сотня з буржуазією працюють рука в руку.. (Ленін, 34, 1973, 393); У давніх людей поезія і музика довго йшли рука об руку, поезія була піснею (Фр., XVI, 1955, 267); Рука́ми й нога́ми див. нога́; Рука́ [не] підніма́ється (підійма́ється, підні́меться, піді́йметься, підво́диться, підведе́ться, підно́ситься, піднесе́ться, здійма́ється, зді́йметься, зніма́ється, зні́меться, зво́диться, зведе́ться і т. ін.): а) [не] вистачає рішучості на що-небудь, [не] дозволяє сумління зробити щось. — Мені нараховано сім тисяч карбованців додаткової оплати. І я вам, товариші, скажу чесно. У мене рука не піднімається до цих чужих, не мною зароблених, грошей (Кучер, Трудна любов, 1960, 462); Ви так по-лицарськи говорите про жінок-критиків, що після сього якось рука не здіймається писати щось критичного проти Вас [О. Маковея] (Л. Укр., V, 1956, 126); Цей шолом, розпечений набіло, Надівали на єретика, Певно, на таке жорстоке діло Тільки в папи здійметься рука (Павл., Бистрина, 1959, 45); б) (на кого) [не] вистачає рішучості, [немає] спроможності (побити кого-небудь, зробити замах на когось). — Слухай, приятелю,— каже, дишучи важко, Петро, — не буду я з тобою битись; тепер моя рука на тебе не підніметься (П. Куліш, Вибр., 1969, 105); — Бач, який чистоплюй: рука в нього не здійметься на своїх! (Гончар, II, 1959, 79); Рука́ ру́ку ми́є див. ми́ти; Ру́ки в бо́ки див. бік; Ру́ки вго́ру! — наказ здатися без бою, не чинячи опору. Вова тихо вліз у нору. Враз — бандити перед ним, Вова крикнув: «Руки вгору!» Крики, постріли та дим (Сос., II, 1958, 45); Ру́ки геть від кого — чого! — вигук, який виражає вимогу невтручання в чиї-небудь справи, збереження недоторканності кого-, чого-небудь. Геть руки від Кореї! Геть напади розбійницькі! За мир! (Рильський, III, 1961, 72); Ру́ки підклада́ти (підкла́сти) див. підклада́ти; Ру́ки пови́сли див. повиса́ти; Ру́ки свербля́ть (свербі́ли) див. свербі́ти; Рук (ру́ки) не пога́нь див. пога́нити 1; Руко́ю пода́ти — зовсім близько. [Орися:] Слухай, голубко, збігаєм до моєї матері.. [Ликера:] Мені не хотілося б… [Орися:] Та ми духом… тут же рукою подати (Стар., Вибр., 1959, 664); Ру́ку дава́ти на відрі́з див. відрі́з; Ру́ку дава́ти на ві́дтин див. ві́дтин; [Сам (сама́, само́)] пливе́ до рук (у ру́ки) див. плисти́; Се́рце (за се́рце) на́че (мов, немо́в) руко́ю зда́вить (здави́в, здави́ло) див. зда́влювати; Сла́бість на [пра́ву] ру́ку див. сла́бість; Сон у ру́ку — виявлятися віщим, справджуватися (про сновидіння). Про той сон він одразу ж забув. Коли б хто спитав, а що ж снилось, навряд би чи й пригадав.. А сон той, коли б потрапив на зуби ворожбитам, був просто-таки віщим або, як кажуть — сном у руку (Збан., Сеспель, 1961, 412); Свій сон я розповів Василеві. Вася засміявся: — Твій сон в руку… Батюшка любить бенкетувати. Колись сам побачиш… (Ковінька, Кутя.., 1960, 32); Спле́скувати (сплі́скувати, сплесну́ти) рука́ми див. спле́скувати; Схо́дити (зійти́) з рук див. схо́дити; Ті́льки (лише́, лиш) рукою́ повести́ див. пово́дити 1; Трима́ти ру́ку див. трима́ти; Трима́тися руки́ див. трима́тися; Тягну́ти руку див. тягну́ти; У вла́сні ру́ки дава́ти (да́ти, вруча́ти і т. ін.) див. вла́сний; Уда́рити (вда́рити, уда́ритися, вда́ритися) об (у) по́ли рука́ми див. пола́; Узя́ти меч у ру́ки див. меч; У лі́ву ру́ку див. лі́вий; Умива́ти (уми́ти) ру́ки — ухилятися від участі в якій-небудь справі, знімати з себе відповідальність за щось. Шугалія сподівався на його підтримку, а коли Перегуда умив руки, то Пилип, видно, плюнув на все й почав топить і його (Кучер, Трудна любов, 1960, 594); У (в) пра́ву ру́ку див. пра́вий 1; У (в) ру́ку [йде́ться] кому — легко дається, дістається кому-небудь. — Ну, а як йому грамота, пане дяче? — Грамота йому — в руку. Пам’ять добра (Вас., II, 1959, 361); Так усе тепера чогось Хведорові в руку йшлося: урожай був добрий, щепи поприймались.., два ловких стригуни вигодувались, вже й виїжджати їх почав (Григ., Вибр., 1959, 276); Чужи́м рука́м на потира́ння див. потира́ння; Швидки́й (ско́рий) на ру́ку — спритний, меткий, проворний у діях. — Які ж то в пана були наміри? — щиро поцікавилась скора на руку господиня (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 259); Ще́дрою руко́ю — не шкодуючи, пе виявляючи скупості. Щедрою рукою перекладала баба з своєї старої в молоду Чіпчину голову усе, що заховала її шестидесятилітня пам’ять (Мирний, І, 1949, 144); Щоб (бода́й) ру́ки повідсиха́ли див. повідсиха́ти; [Як] зведе́ться (звела́ся, підні́меться, піді́йметься, підняла́ся, підведе́ться, підвела́ся, зді́йметься, зняла́ся і т. ін.) рука́ чия, у кого? — хто наважиться, наважився на що-небудь? — Що ти кажеш, побратиме любий? Чи рука ж моя на те [вбивство] зведеться? (Л. Укр., І, 1951, 392); Головна біда — застигає розчин, а значить — погано скріплює цеглини. Правда, заплющивши очі, можна й так мурувати. Тільки ж у кого підійметься рука? (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 347); Як (мов, немо́в, на́че і т. ін.) руко́ю зняло́ (зні́ме) див. зніма́ти; Як руко́ю зді́йме (здійняло́) див. здійма́ти.

2. Кожна з верхніх кінцівок людини як знаряддя діяльності, праці. Грицько невсипущий хазяїн. Він чесною працею, своїми мозоляними руками надбав те, що має в господі (Мирний, І, 1949, 364); О дзвоне крапель весняних, О брость набрякла на деревах! Хіба ж не треба рук моїх Для виросту садів вишневих? (Рильський, II, 1960, 321); // перен. Слід, результат чиєї-небудь діяльності. Стіл з купою книжок на ньому, невеличкий каламар, годинник, рукописи, аркуші писані, друковані, білі — все ніби в якомусь неладі розкинуте по столі, але на всьому видко дбалу, люблячу жіночу руку (Хотк., І, 1966, 43).

◊ Брудни́ми рука́ми робити що — нечесно, непорядно (діяти); Брудни́ти ру́ки див. брудни́ти; Бу́ти (става́ти, ста́ти) пра́вою руко́ю див. пра́вий 1; Вали́тися з рук див. вали́тися; Від руки́ — ручним способом. Єнченко невдоволено глянув на списаний від руки аркуш (Автом., В. Кошик, 1954, 3); Гори́ть ді́ло (робо́та і т. ін.) в рука́х (під рука́ми) див. горі́ти; Ді́ло (спра́ва) рук чиїх (руки́ чиєї) — хтось є творцем чого-небудь або причиною чогось. Навіть місто, що розсипалось по долині над морем, не здавалось мені ділом людських рук, а просто тільки частиною пейзажу (Л. Укр., III, 1952, 597); [Комендант:] Горожани! Смерть короля Завойовника — діло ваших рук (Мам., Тв., 1962, 49); Будівництво соціалізму є справою рук, енергії і розуму мільйонних мас трудящих (Ком. Укр., 4, 1970, 20); Доклада́ти (докла́сти) рук див. доклада́ти; Є (бу́де, було́) за (об) що (ві́що) ру́ки зачепи́ти див. зачі́плювати; Загріба́ти (загребти́) жар чужи́ми рука́ми див. жар; Золоті́ ру́ки; Золота́ рука́ див. золоти́й; Кипи́ть (кипі́ло і т. ін.) в рука́х див. кипі́ти; Набива́ти (наби́ти) ру́ку див. набива́ти; Наби́та рука́ див. наби́тий; На всі ру́ки ма́йстер — людина, яка вміє все робити, вправна в усякому ділі. [Семен:] Я все можу, Лесю. Взимку молотом у кузні гупав, трактори ремонтував, кіномеханіка заміщав… [Леся:] Майстер на всі руки (Зар., Антеї, 1961, 49); Виявилось, що Іван на всі руки майстер. Діло грубника — і то він знав (Збан., Єдина, 1959, 218); Нала́мувати (налама́ти) ру́ку (ру́ки) див. нала́мувати; Натяга́ти (натягти́) ру́ку див. натяга́ти 1; Не бра́ти в ру́ки; Не трима́ти в рука́х — не робити чого-небудь. Гарно наша Гапка жито жне, що й серпа в руки не бере (Номис, 1864, № 14075); Не зна́ти, до чо́го (куди́) рук докла́сти див. доклада́ти; Опада́ють (опа́ли) ру́ки див. опада́ти 1; Опуска́ти (опусти́ти) ру́ки див. опуска́ти; Па́костити ру́ки — те саме, що Брудни́ти ру́ки (див. брудни́ти).Нащо йому палити? та й кого? Коли лихето хай само згорить краще, ніж об його свої руки пакостити (Мирний, І, 1954, 298); Паску́дити ру́ки див. паску́дити; Під ру́ку говори́ти (диви́тися і т. ін.) кому — заважати кому-небудь працювати, розмовляючи з ним або розглядаючи його роботу; Поме́р (заги́нув, впав і т. ін.) від руки́ чиєї хто — хто-небудь був убитий кимсь. По суті, Шевченко так само, як і Пушкін, помер від руки Миколи І (Рильський, X, 1962, 38); Він [Павлик Морозов] загинув тринадцяти літ Від руки куркуля (Бичко, Вогнище, 1959, 39); То був найперший ворог, що впав від Яреськової руки (Гончар, II, 1959, 32); Поприклада́ти ру́ку (ру́ки) до чого — багато й старанно попрацювати (про всіх або багатьох); По руці́ кому що — про те, що зручно тримати, носити, чим добре користуватися під час роботи і т. ін. Добре було б і перстень до серег мати, теж срібний, і по руці, а не такий, як у Горпини (Мирний, III, 1954, 20); Пра́ва рука́ чия — чий-небудь найближчий помічник, спільник. — Хто він? — спитав молодик Вергуна, коли полковник відійшов на чималу відстань.— Антін Головатий, права рука кошового… (Добр., Очак. розмир, 1965, 71); Приклада́ти (прикла́сти) ру́ки див. приклада́ти; Робо́та рук не йме́ться див. йня́тися; Ру́ки відва́люються (відва́ляться) у кого; [Ні (й)] рук[, ні ніг] не чу́ти — хто-небудь дуже стомився. Од натоми [утоми] ні рук, ні ніг не чули [некрути], а спати довго не спали… (Мирний, І, 1949, 221); Навіть приємно, що все своє, не куповане. А то тягнися на базар, за добрих п’ять кварталів.. А поки довезеш усе куповане, то й рук не чуєш за тими клунками й корзинками (Кучер, Трудна любов, 1960, 277); Ру́ки не відва́ляться (не відпаду́ть і т. ін.) у кого — нічого не трапиться з ким-небудь від того, що він виконає якусь роботу. [Перший:] Поміг би й ти, то не відпали б руки (Л. Укр., І, 1951, 454); Ру́ки не дохо́дять див. дохо́дити; Ру́ки не зна́ють (не зна́ли, не ма́ють, не ма́ли) спочи́нку див. спочи́нок; Ру́ки не підніма́ються (не підійма́ються, не підво́дяться, не здійма́ються, не зніма́ються) до чого — немає сил, бажання робити що-небудь. Не хочеться ні до чого прийматися; руки не здіймаються… (Мирний, III, 1954, 199); Ру́ки опуска́ються (опусти́лися) див. опуска́тися; Рук не жалі́ти див. жалі́ти; Рук не пожалі́ти див. пожалі́ти; Сиді́ти згорну́вши (скла́вши, спусти́вши і т. ін.) ру́ки — нічого не робити, нічим не займатися. — Вона дівчина здорова, робоча, бо цілий вік була в наймах, а в наймах не можна сидіть згорнувши руки (Н.-Лев., II, 1956, 179); — Підучилася коло вас, тепер на самостійну роботу пора. Нічого сидіти склавши руки… (Кучер, Трудна любов, 1960, 285); — Ви сидите собі спустивши руки та й граєте ідилію з селянами (Фр., VIII, 1952, 81); Умі́

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 899.